Я наче стала замерзати частіше. Хоч взуваю твої теплі великі черевики. І руки мої з кожним днем холодніші, Плечі зів'яли, як на ринку гвоздики. І сміятись стала, коли зовсім не смішно, Під светром ховаючи гостре тремтіння. Морозом вдягнулося вечір'я пишне, І сніг укрив чорних дерев коріння. Ще не торкнусь — а чай остигає, І батарея наче просто частина стіни. І крісла залізні п'ятого трамваю Морозять, як крики моєї ж вини. Пробач, що з тобою я — брудний лід, І сльози твої мов уже побіліли. Я б сховала тебе від усіх в світі бід, Та стримати холод нема в мені сили. Пробач, а краще, тікай, хоч куди, Поки кров у твоїх жилах пламенно-гаряча. Приспить заметіль моя цілунку сліди Бо для неї вони нічого не значать.
буду дуже вдячна за підписку на мій канал