Лягли на стовпи бузкові оксамити.
Ховаючи вулиці в блаженну пітьму.
Знаю, тебе не можна у всьому винити,
Та серце хворіє на люту чуму.
Через півсвіту, певне, від тебе тікала,
Розказувала чужим містам свої небилиці.
Мільйон доріг пройшла, та за мало,
Я бачу лице твоє в усіх інших лицях.
Я буду дуже вдячна за підписку на мій канал