Ще один збірник. смачного
《Анекдот》
Ховала думки, ховала емоції.
Ховала слова, ховала образи.
Розчарування ховала за пазуху.
Ховала тебе, своє відображення,
В істериці кусаючи щоки.
Ховала схлипи у темній кімнаті,
Ховала сльози за місячним сяйвом.
Ховала образу, глибоку, болючу,
Натомість розповіла анекдот.
Анекдот був смішний, всі посміялись
А я пішла знову плакати.
Мені місця немає, місця й не було,
Все гаразд, все у порядку.
Я буду й надалі жарти писати,
Тепер я нормальна, я в нормі.
Коротше, забудь. Плюнь, розітри...
Кров я витру сама...давай вже, йди!
《Тінь завжди поруч》
Я знову потерпіла крах.
В моїх очах видніється безодня,
Темна і страшна.
В твоїх, я бачу лиш сонце, та шкода...
Шкода, що на фоні тебе - я лише пітьма.
Наче і яскрава, та лиш тінь.
Справді прикро, що ніхто не взяв ліхтар.
Все ж могло піти інакше...
*** Як це, людина набридає? Невже дум вона власних не має? Це не ніж, не листок, не каміння, Просто живе, чутливе створіння... Що значить, людина набридла? Навіщо ж водився ти з нею, мій милий? Гадаєш, достатньо лиш твого "пробач"? Думаєш, виймеш ножа і підеш? Й не буде ні крові, ні шрамів, ні ран, Та й навіть подряпин не лишить твій кривавий кинджал?