Було мені 6, Хотіла дізнатись чому сови по обіді не сплять. Було мені 10, Мріяла перевертнем стати І по лісу у вовчій шкурі ганяти. Було мені 14, Сумніви, розчарування, себе я шукала. Було мені 16, Я вже знала, чого від життя чекаю. Що таке добре, а що погано. Дізналась чому дивачкою, Мене називали... Було мені 17, Чіткі кордони для себе описала, Омріяну професію обрала. Свої інтереси захищала (не рік і не два). Зараз вже 18-й рік минає, Двері відчинені, а я не знаю... Чи варто відчиняти їх чи назавжди сталевим замком зачинити. Сумніви, розчарування і Повернення до першого сліду. Мені вже 18, але питань купу я маю… По-перше, хто я?(чи можу людиною назватись?) Чи справді я - це я чи мрія дитяча стала реальною (перевертнем бути)? Чи я справді ЛЮДИНА? Мені вже 18, але питань купу я маю… Я хочу дізнатися, як створіння, що зветься людина, веде себе, як скотина. Я хочу дізнатися, чому XXI століття - Століття гуманості, толерантності і Неймовірних світів, таке криваве, що сліз не хватає; Таке скажене, що слів не можливо підібрать. Мені вже 18, я підсумок зробила такий: Я нічого не знаю, а знаю лише одне, Світ - це чорна діра, Паща, що пожирає мораль. Не встигнеш очі відкрити, як немає тобі більше каяття. Авторка Rina
top of page
bottom of page