Ти думаєш,
Поряд з тобою все чесне й казкове.
Нема ніяких причин для думок,
Читання книжок,
Або, звичайних душевних розмов.
Чи вважаєш,
Що всі люди тебе ображають,
Але ж ти сама дозволяєш над собою знущатись.
І, наче, доросла й розумна людина,
А наче, тобою керує дитина.
Ти ображаєшся,
Але, чи є то хиба,
Подумай сама.
Я не буду звертати уваги, добре,
Буду робити вигляд, що не помітила.
Але!
Знайдуться люди, що відкриють тобі очі.
Й повір мені, робити це вони будуть не дуже приємним способом.
Ти можеш послухать мене,
А можеш відвести погляд,
Знову закрити вуха,
Вдягнути рожеві окуляри
Й терпіти знов.
Тобі видніше,
Як,
І що
З собою
Робити.