Часом, у нас забирає мову
Від всіх тих жахіть, спогадів, почуттів
Буває досить почути лиш слово
І язик не працює – він геть зомлів
Горло стискається від стриманих сліз
Ти дивишся в небо і проковтуєш слину
Ох вже це слово, немов хитрий лис
Весь час підстерігає і дихає в спину
Іноді важко зібрати до купи думки
Вони всі десь за лінією чи на межі
Або там, де в паніці хапають сумки
Чи там, де визначаються нові рубежі
А сказати хотілося б надто багато
І ми скажемо все, як переможемо зло
Часом, у нас відбирає мову. Але з катом
Ми боротимемося за неї, що б там не було