Я познайомилась з ним, як часто буває, в громадському транспорті. Автобус був наполовину порожнім. Вечір суботнього осіннього дня, коли дощова і не дуже тепла погода, більшість людей сиділи по домівкам. Звичайне знайомство, він запропонував провести, бо жили в одному спальному районі, а у мене не було парасольки. Після цього ще одна зустріч, прогулянка по місту. А потім романтичне побачення наодинці. Ще через день він забрав мене до себе додому, ми почали жити разом. Я питала себе, ти любиш його? Мені приємно бути з ним поряд, кохатися з ним. На душі тепло, я є я. Я почуваю себе спокійною і захищеною, люблю, готувати для нього смачні страви, шити, щось цікаве читати. Може це і є любов? Його друзі говорять, що його не можна впізнати. Він щоранку готує бутерброди на роботу мені і собі, на вихідних купляє тістечка і цукерки. Він веселий, усміхнений, такий гарний і ніжний. Він вважає мене красунею, говорить про це мені доволі часто: «Я до тебе сам би не підійшов, побоявся знайомитися з такою красунею, це нас дощ познайомив». Я була щаслива, слухаючи його і заглядаючи знизу вверх в його чорні очі.
Час потрошку міняв його відношення до мене. Якось він мені сказав: «Ти не любиш мене. Коли жінка любить, то вона схиляється перед своїм чоловіком, готова догоджати йому у всьому. У тебе цього немає.». Потім я почула таке: «У тебе негарна хода», «У тебе дрібненьке личко», «Спина у тебе зігнута», « У тебе ноги стрункі і негарні», «Ти щось мало читаєш цікавого або зовсім не читаєш», «Чому ти така прісна?». Я вірила йому, почала придивлятися до себе, мені вже самій почало здаватися, що у мені все не так. Але докори допікали. Якось у мене урвався терпець і я відповіла: «Може тобі я непотрібна з усіма своїми перевагами, а якомусь буду потрібна з усіма своїми недоліками?». Це на деякий час критику припиняло, але потім починалося знову. Час потрошку міняв наше життя. По вечорам я вже доволі часто була дома одна. А потім він приходив і незграбно брехав. А у мене боліла душа.
І ось випав перепочинок моїм нервам, він поїхав у відрядження на неділю. На роботі починалися курси і мені треба було найти пустий зошит. На книжковій полиці знайшла його щоденник. Кажуть, що не можна читати щоденників. Це правда, бо за якусь годину моє життя стало мати зовсім інший відтінок.
Мій хлопець, судячи по датам, жив зі мною, а зустрічався з трьома жінками. Секс з кожною було докладно описано з урахуванням всіх нюансів. Вичитала я і про нюанси кохання зі мною: «Кохання з нею мало нагадує кохання». Моє ім'я було повним на відмінну від інших. В щоденнику не було нічого про його роботу чи інтереси, тільки про жінок. Я була вражена. З одного боку мені було шкода себе, з другого боку його. Він міг би мені пояснити, мене повчити, і все було б по-іншому. Чому він тоді мене терпить майже два роки? А чому по-іншому? Стало зрозуміло, що свою значимість, він доводив собі ж з допомогою жінок. Бо якщо це було б не так, для чого це описувати в деталях. Якщо в щоденнику пише і смакує, йому це подобається, він пишається собою. Розчарування було дуже болюче, я вважала його сильним, а він слабкий.
Є декілька днів, щоб прийняти рішення.
Ніч не сплю, а під ранок приймаю рішення. Я не можу просто піти. Пишу сама липовий «щоденник», ставлю дати, наче недавно почала. А там наче роздумую, що краще заміжжя і діти чи один коханець, а потім інший. Коханець, туристичні подорожі, ресторани, красиве життя. Читаючи, цікаво чи згадає , що я пошила плаття для вагітних… Залишаю липовий «щоденник» на видному місці.
Відрядження закінчилося, почалися будні дні, пестощів уникла. Помітила, що мій «щоденник» був прочитаний. Сказав якось між ділом: «Що то за дружина буде, якщо роздумує про коханців». Зачепило таки мого голуба.
Ранок одного із робочих днів пройшов як звичайно, приготувала сніданок, нагодувала і провела його до вхідних дверей, бажаючи гарного дня. Закриваючи двері, зловила себе на тому, що подивилася йому в слід, як на зовсім чужу людину, яку я ніколи не знала. Теплоти в душі не має, вона опустошена і холодна, мов лід. Сіла в крісло і задала собі питання, а що ти тут робиш? Рішення з'явилося миттєво. Швидко почала складати свої речі, визвала таксі і, як тільки авто поїхало, почалася нова сторінка мого життя.