#ТомГіддлстон #TomHiddleston #Британія #Детектив #Шпигуни #Екшн #Романтика #G #В #Міді #ВПроцесіНаписання
Томас відкрив рота, але слів не було. Він ледве бачив її. Голос Аліси був вкрадливим, але ніжним. Гіддлстон втягнув повітря. Горло перестало стискати. Він витер сльози рукавом сорочки.
Кроки "східноєвропейської дівчинки" були легкими, немов у танцівниці. Коли Том нарешті зміг сфокусувати зір, Аліса вже стояла перед ним.
Актор усміхався, дивлячись на обличчя дівчини. Світлі, ледь помітні брови, ластовиння на щоках і носі. Вони надавали обличчю безтурботного вигляду. Однак, стривожені зелені очі змінювали картину повністю.
Пара стояла в тиші кілька хвилин, дивлячись один на одного. Годинник відраховував секунди, ноутбук все також мірно гудів. Том важко сковтнув, у роті пересохло. Він зібрався з силами і відкрив рота, але Аліса поклала палець на його губи.
Ліву руку вона підняла від живота і відвела у бік смуги світла, що линула з коридору, щоб він зміг побачити все.
— Тебе поранили, — промовив Том здавленим голосом. — Ч-чому…
Аліса закрила його рота долонею.
— Мене зачепило, це не серйозно.
— У тебе кров, — голосно сказав Том, але закашлявся.
Аліса звела брови.
— Що, вдома нікого?
Том закивав головою і відпив холодну каву. Аліса взяла в нього з рук філіжанку і теж відпила.
— Фу, що за гидота, — вона скривилася, але відразу схопилася за живіт. — Розчинний чи що?
— Як я можу допомогти? — Томас підтримав дівчину за руку.
— Бинти, перекис, капрамін та зеленка.
Гіддлстон провів дівчину до канапки. Та завалилася на неї, проливаючи кров на шовкову оббивку. Вона заплющила очі рукою, іншою сильніше стискаючи рану.
— Зеленка?
— Та насрати вже, йди. З мене знеболювальне виходить. Воно діє лише три години.
— Що?
Аліса розвела руками і відразу пошкодувала про це. Тепла кров пестила шкіру.
— Втікала від погоні.
Том підбіг до шафи з книжками. Очі пекли від минулих сліз, у роті залишився неприємний посмак кави. Актор зловив себе на думці, що навіть радий ситуації. Вона допомагала йому забути про Заві. Проте Том швидко прогнав думки.
— Це ганебно, Томасе, — прошепотів чоловік собі під ніс. — Просто жахливо.
Він відмахнувся від думки, відкрив аптечку і підбіг до канапки. Гіддлстон смикнув за ланцюжок і торшер з мереживним абажуром залив кут кабінету теплим світлом.
— Підведись трохи, будь ласка.
Актор допоміг зняти Алісі курточку та сорочку. Хлоргексидин допоміг розчинити кров та показати рану. Вона справді була не смертельна, але кров встигла запектися на її краях.
Телефон, що все ще лежить біля канапки, завібрував. На розбитому екрані з'явилося фото Заві, що сміється. Том завмер. Стеля більше не падала, горло не саднило, навіть сліз не було. Він губами запитав у фото колишньої дівчини "Чому зараз?". Його руки скувало. Британець не міг ні відвернутися, ні відповісти на дзвінок.
Аліса дивилася на Тома болотяного кольору очима. Одним рухом ноги вона відкинула телефон на кілька метрів до столу.
— Лярва.
Актор глянув на неї, очі знову залило сльозами.
— Я взагалі-то кров'ю стікаю, — спокійно сказала вона і Том наново почав обробляти рану.
Сльози капали на тіло дівчини. Холодними краплями стікали від торса до стегон. Аліса зчепила зуби, кілька сльозинок потрапили на рану.
— Ти все знаєш? — спитав британець.
— Пф, спробуй не впізнати. Газетами щокроку розмахують.
Вона перекинула довге русяве волосся на плечі.
— Ти читала газету, уникаючи погоні? — Томас підняв на неї червоні очі.
— Ні, я слухала радіо, ай. Акуратніше, я не манекен для медичної практики.
— Вибач. — актор почав накладати бинти. — Радіо?
— Ну так, — Аліса дивилася на Тома впритул, спостерігаючи як той намагається змахнути сльозу. — Потрібно було якось заглушити сирени.
— Сирени? — Гіддлстон зв'язав кінчики бинтів. — Готово.
— Дякую, — Аліса взяла одяг.
З кишень випали зв'язування ключів та пластинка таблеток. Дівчина незграбно підібрала їх. Том помітив ножа, заправленого в чобіт дівчини. Аліса попросила Гіддлстона допомогти дійти до столу. Гостя сіла на стілець, втомлено видихнувши. Бридкою кавою вона запила кілька таблеток. Том сперся на стіл, схрестивши руки. Тільки зараз він відчув, як саднило долоню.
— Наскільки я знаю цей препарат не продається без рецепта.
— У Британії так, а от у Румунії — ходовий товар, — вона підморгнула актору — Так від сирени. Так, я уникала погоні й порушила декілька правил дорожнього руху.
— Декілька? — Том недовірливо дивився на Алісу.
Телефон біля столу знову завібрував, але Томас навіть не перевернув його, щоб подивитися хто дзвонить.
— Ну, скажімо так із п'яти зірок у ГТА я отримала чотири. Вони гналися за мною до передмістя Лондона, але я, — вона сьорбнула каву, — деактивувала електро харчування і вирубала ліхтарі. Як кажуть, складно знайти чорну кішку у темній кімнаті.
— А наркоторговці? Ти ж із ними зустрічалася?
— Всі мертві, ех, — вона допила каву. — Який жах. Тяжке життя спецагентури.
— І не кажи, — почувся третій голос.
До кімнати зайшов чоловік. Кров стікала на килим зі шкіряної байкерської куртки. Він ніби вийшов із Пекла. Скусані до крові губи розпласталися на обличчі в усмішці.
— Так складно бути дволичною мерзотою. Правильно, Софі?
Том обернувся, прямо на нього дивилося дуло глушника.
— Чи Марі? Чи Мей? Як тебе звати?
Невідомий перехопив зручніше пістолет. Том відчув приступ панічної атаки. Він ніби чув постріли в голові.
Аліса різко встала, навіть не скривившись.
— Філе, ми можемо все обговорити.
— Ні, не можемо. Ти обіцяла товар, а привела копів, — Філіп сплюнув на килим кров. — Жила як гнида і помреш як гнида.
Дівчина смикнула рукою. Він вистрілив.
Тільки наступного ранку Томас згадає коли Аліса встигла дістати ніж з черевика. Він розповідатиме десять разів знову і знову одну й ту саму низку подій. Аліса кине ножа лівою рукою. Непроханий гість вистрілить. Вогнепальна, як і холодна зброя, потрапить противнику в голову. Кров повільно випливає із тіл. Килим багровів.
Гіддлстон стояв між двома трупами. Ноутбук гудів, телефон вібрував. Настінний годинник віддзвенів одинадцяту ночі. Том зігнувся. Бридка кава та обід вилилися на паркет і розпливалися смердючою масою. Спазми горла переросли у крик. Він не закривав рота.
Актор звалився навколішки. Томас дивився на тіло Аліси. У блакитному світлі монітора її обличчя було ще блідішим. З дірки у лобі стікала струмком темна кров, проливаючись на її повіки і щоки. Вона ніби плакала. Том тремтячою рукою зі слідами зубів заплющив їй очі.
На них упала тінь дворецького.
— Містере Гіддлстон, вам подати чаю?