Вірші та поезія

Під зорями стискаються скроні

венцем із жалю.

Шипи на чолі та долонях –

Не видихнути спогади,

Не вдихнути мрії.

Тихіше кричи, не збуди сусідів.

《Крики》

Я кричала, молила: " Будьте ласкаві!" Тільки ніхто зовсім не слухав. Останньою краплею стала секунда. "Та щоб його! Здохни ти в муках." Я сиділа на холодному кафелі, Навколо мене калюжа крові. Був якось шанс, була і надія Та вони, видно, з відчаєм в змові

"Егоїстка, закрилась у ванній!" Холодне тіло лежить непорушно. "Відкривай, не мовчи!" - почувся ще голос "Що ж ти там робиш, ледащо?"

Кричали, пищали, - ніхто вас не чує, Чому ж ти мене не послухав?

// я тут заради критики, тому вперед~

Я'дар

Сніжинки кружляють, падають вниз,

З ними кружляємо ми.

Напиши в моєму серці кодом, проблеми й хвилювання,

Обіцяю, що знайду я відповідь до кожного питання,

До кожного «чому», «навіщо» та «коли»,

О ні панове хай не плаче коли мене між очі бив

я не бажав щоб він неначе собі у світлі, але гнив

Він знав всю смерть і гнів , що за спиною біль та плач

Та в раз як дав я йому бою він взнав , що з'явиться карач

Як ти розбив мої доми і думав , що не буде кари

Як ти на день смертей других так радісно вже вів паради

Якщо організм це місто,

Я відчуваю як руйнується воно.

Зникають площини районів,

Немає кварталів з квітами більше,

Люди зникають, домівки руйнуються,

Руйнуються під тиском смутку,

• Диво

Я хочу повернутися в той день

Коли все на світі було осіннім дивом

Коли не чула ще твоїх пісень

І не була такою вразливою

Я хочу посміхнутися тобі