Вірші та поезія

Ми раді тим ,хто поряд з нами

Нам шкода тих ,кому не зрозуміти

Спостерігати за екраном

Неначе це лише у фільмі

Немає сенсу голосно кричати

Їм нас не почути

На землю пластами падає спокій І тиша вбиває всі хвилі тривог. Темрява холодом казку шепоче І ріже безжально потік думок. Сон лиже мозок в тупому екстазі, Реальність сховалась у вирі подій. Тінь вибирається з темної шафи І пожирає всі залишки мрій. Тануть із димом дешеві хвилини, А попелом падають додолу роки. Життя прожити - допалити цигарку, А я розтоптала її на землі.

І намалюють ті, вони, моє лице. І намалюють сто разів. Втомиться небо, дощ нам принесе. І буде дощ кричати нам свій спів. Я поцілую кожну із калюж, Кохатись буду із землею квітів, Звиватимусь під нею, наче черв, як вуж. Ховатимусь в коріння лабіринті. Кусати буду кожен пелюсток, В коханні зізнаватись буду вітру. Любити буду це, як не любив ніхто. Пісок, каміння, всю мою палітру. Я з'їм свій розум, і навік забуду, Мерзенне слово, це пригнічене ім'я. Краще в природі, змерзлий і голодний... Та більше, не "Людина", не людина я. Хочу, щоб моє тіло просочилось в землю. Стало домівкою жуків, і для того крота, Що нишпорив в бабусі на городі, тоді, коли я ще була мала. Мій дух звільниться, і серед лісів, З землі злетить блакитний птах, прозорий. Він буде мати сотні голосів, Та жоден з них, не буде більше хворий. І до самих зірок мене потягне сутність. У вирій вічний відлечу назавжди,…

чи я кохала? так, можливо. чи було боляче? авжеж! я за зодіаком діва. ти — козеріг без гальм і меж. чи захопилася? звичайно. чи було добре? так було. така північна і безжальна... білим друкована між строф. чи я хворіла? однозначно. чи мала довідку? та ні. тепер лежу. лежу і плачу. шукаю істини в вині. чи я страждала? так, бувало. чи зупиняло це мене? будинки і мости стогнали. стогнала я тобі в лице. а ти страждала? не згадаю. чи може на крові клялась? '— привіт. ненавиджу. — навзаєм.' і поклянешся із зап'ясть. а чи хворіла? так, смертельно. та смерть завжди минає тих, хто музами служив поетам, а ти живеш в рядках моїх. а ти кохала? я не знаю. у моїх віршах, знаю, ні. ти пішла. життя триває. та повернешся восени.