#вірш #танецьпідпершимснігом //////////////////// кружать у вальсі сніжинки повільно, а я так само під ними. присутність моя проходить безслідно, так само, як весни і зими. мене не чекають, про мене забули, але так буде краще для всіх. в таночку мене без усталі кружать вітри і бурі шалених доріг. у мене нема черевиків й плащу, не мерзну і в сукні тоненькій. у мене є воля, її - досхочу, та не щаслива я врешті. із льоду очима бачу, як повз ідуть батьки з дітлахами за руки. і двоє закоханих під снігом, що ось, обійми і перші цілунки. знаєте, духам потрібна любов, їм теж потрібна турбота. батько мій - лютий, безжальний мороз, мати моя - завірюха погорда. і хоч тіло моє холодне, мов помста, а кров крижана, наче лід, я хотіла б тепла, родини, знайомства з кимсь, хто в морознім краю залише свій слід. //////////////////// P.s. - зазвичай не пишу таке, але вирішила підтримати марафон, наскільки можу)

#Поезія #Вірш #Українська_Мітологія #Конкурс трохи передмови: ярчук - пес з вовчими іклами, що здатен бачити нечисть і полювати на неї. включно на відьом, тому вони намагаються вбити ярчуків ще малими, поки їм не виповнився рік, бо потім ці собаки будуть серйозною проблемою. моє занадто гучне, збите дихання. женусь крізь хащі за слабким цуценям. у вухах дзвенить моя кров і малого скуління, але цієї ночі - або він, або я. хотіла б мати надзір чи ту кляту мітлу, чи щось ще, що надумали люди у мітах. ярчуковій породі за сестр своїх - відімщу. паде кожна особа що є у потойбічних звітах. один сам себе загнав у глухий кут. вжався спиною у кам'яну стіну, обвиту лозою. оскалив зуби, сміється? у моїх руках лук. бачу - заблищали очі кольору неба з грозою. за моєю спиною не стіна - хижі пасті. остання моя - заповітна стріла. опинилась тепер у вовчих зубів пастці. домовились. цієї ночі - ані він, ані я.

#Поезія #Українська_Мітологія #Конкурс сьогоднішня ніч має яскравий запах спокою, тихий літній вітерець огортає тіло теплом. не відірвати очей від спадаючого локону твого волосся оголеним ідеалом. своїм сяйвом висвітлює риси твого лиця далеко неповний місяць. готовий обійти усі світові миси, але спроможний лиш на вислуховування твоїх заклять. вже все розумію, але лиш в підсвідомості. усі 6 почуттів про небезпеку кричать. але тіло застигло у нерухомості, лиш ті очерети над річкою шелестять. ||| шок, залишилось декілька днів до кінця конкурсу, а я тільки зістигла, щоб опублікувати роботу. |||