#Поезія #Вірш #Українська_Мітологія #Конкурс
трохи передмови:
ярчук - пес з вовчими іклами, що здатен бачити нечисть і полювати на неї. включно на відьом, тому вони намагаються вбити ярчуків ще малими, поки їм не виповнився рік, бо потім ці собаки будуть серйозною проблемою.
моє занадто гучне, збите дихання. женусь крізь хащі за слабким цуценям. у вухах дзвенить моя кров і малого скуління, але цієї ночі - або він, або я. хотіла б мати надзір чи ту кляту мітлу, чи щось ще, що надумали люди у мітах. ярчуковій породі за сестр своїх - відімщу. паде кожна особа що є у потойбічних звітах. один сам себе загнав у глухий кут. вжався спиною у кам'яну стіну, обвиту лозою. оскалив зуби, сміється? у моїх руках лук. бачу - заблищали очі кольору неба з грозою. за моєю спиною не стіна - хижі пасті. остання моя - заповітна стріла. опинилась тепер у вовчих зубів пастці. домовились. цієї ночі - ані він, ані я.