#Moonchaistory #Олександа_Марія #темнамагія #другийшанс #Б #травми #пролог Темного чаклунства завжди боялися і намагалися його викорінити. А в академії Сирин навіть вголос боялися згадувати, що існує інша магія окрім світлої. Апатія вчителів, директора та міністерства призводить до введення жорстоких методів покарань для тих , хто буде помічений у використанні іншої магії. Марія та Алана створили групу з учнів, яких таємно навчали темному чаклунству. Та все ж, їхнє маскування було ненадійне. Паралельно з цим, в академії проходить низка дуже дивних подій. Вчителі дізналися про це, і було вирішено всіх учасників цього угрупування відправити до в'язниці, а засновників, що почали все це визнати найнебезпечнішими чаклунами, в яких потрібно забрати магію, а може навіть і життя. Всі темні чаклуни втекли, і було вирішено створити нову організацію - Мисливці на темних відьом. Минуло 3 роки, і на чолі цієї організації стає Олександра. Та от чи будуть її дії рішучими, коли вона зустрінеться віч на віч з Марією, яку раніше кохала понад усе ПРОЛОГ Олександра стояла під дверима судової зали. Сказати що їй було зле - це нічого не сказати. Новина про те, що Алан та Марія, її дівчина, нелегально проводили уроки з темної магії сколихнула увесь магічний світ. Почалися чутки, що це угрупування студентів готувалося до повстання, і вже проводило безліч темних ритуалів. Та чи правда це чи ні -вияснялося просто зараз. Олександра чекала кінця судового засідання. Її руки трусилися, вона не знала як себе заспокоїти. Здавалося б їй нема чого хвилюватися : вона участь у цьому не брала, і темною магією не займається. Пів години тому її опитували, бо вона була в колі підозрюваних через близькі стосунки з Марією. Невинуватість Олександри довели, тому її відпустили, але легше їй від цього не ставало. Саша не могла це все сприймати. Їй здавалося, що це все кошмар, зараз вона прокинеться, і вони з Марі як завжди підуть разом на сніданок, та цього не відбувалося. - Марі, чому? - бубоніла шатенка собі під ніс - нехай це був би хтось інший, мила моя, будь-хто, та тільки не ти. Ще більше вбивало Сашу те, що Марія тримала це все в таємниці від неї. Вони були разом з першого курсу, зараз вони обидві вже були на третьому. Весь цей час Олександра думала що їхні стосунки якщо не ідеальні, то точно були комфортними і наповненні довірою. Та якщо весь цей час Марія тримала від неї такі таємниці, то чи може про якусь довіру йти мова... Дівчина притулилася до стіни. Такого розпачу та паніки вона не відчувала ніколи в житті. Їй хотілося підійти до Марії , а далі... А далі вона сама не знала Їй хотілося накричати на неї за це все, і водночас хотілося притулити її до себе і в жодному разі не дозволити, аби Марі посадили за ґрати. В глибині душі Олександра всіма силами виправдовувала Марію, хоча усвідомлювала що є прямі докази, і вона вже нічого вдіяти не може. Саша почула як наближаються чиїсь кроки. Глянувши в сторону звуку, вона побачила Євгена "Бляха , зараз почнеться..." - А я казав тобі! Казав що роль старости має бути не твоя! Ти настільки тупа, що будучи постійно з цим дівчам не змогла дізнатися про ці навчання раніше! Чи може ти прикривала її? - Євгене, хоча б зараз, вперше за три роки закрий свого рота! Євгена трохи сіпнувся. Він звик, що Олександра завжди відповідала йому впевненно і грубо, та зараз її тон був інакшим: за всі ці роки він ніколи не бачив її такою пригніченою, і зараз її слова звучали не як погроза, а скоріше як... благання? Хлопця це здивувало, він миттю замовк і притулився до стіни біля Саши. - Я... Вибач, я не втримався... Я такий же наляканий як й ти я.. - Досить. Давай до суті. - Я ось що спитати хотів - Валяй. - Це все угрупування причетне до зникнення учнів академії, вони могли.. ну... приносити їх в жертву? - Чому тебе це цікавить? - Бо серед зниклих є моя дівчина. Сашу наче током вдарило. Це правда , в академії почали зникати учні. Та думати про те що Марія причесна не лише до темних заклять, а й до ритуалів... ритуалів, бляха, з жертвоприношеннями. У шатенки підкосилися ноги. Вмить почувся гучний вибух. Стіни та підлога затрусилися. Далі Олександра нічого не пам'ятала. Вона впала, отримавши сильний удар голови.Відчувся сильний головний біль, у вухах почало дзвеніти, єдине що можна було почути це крики: - ВТЕКЛИ, ВОНИ ВТЕКЛИ! В очах почало темніти, дівчина бачила лише розмиті картинки того, як з'являлися тріщини на стінах і штукатурка почала обвалюватися. Почулося ще як мінімум три вибухи. Євген втік, залишивши її "Гад..." Саша намагалася підвестися, та через сильний біль вона втратила концентрацію. Вона в останню мить помітила, як на неї летить частина стелі. Саша вже попрощалася з життям, аж раптом дивний потім енергії відкинув її вбік. Вона лише дивилася, як та частина стелі розбивалася об підлогу, зі страхом усвідомлюючи, що там могла бути вона. З іншого боку вона побачила фігуру свого рятівника. Це були їй давно знайомі руді кучері з наляканими зеленими очима. - Пробач! - це було останнє, що викрикнула Марія, і наклала на Олександру закляття, яке перенесло її назовні. Вже будучи надворі Олександоа втратила свідомість. Прокинулася вона в лікарні, біля неї сидів Даниїл - О, Шура, ти жива, слава всім кому можна. - Я ж тобі казала, що голову тобі відкручу, якщо ще раз мене так назвеш. Дівчина вхопилася за голову. - Як болить... Що сталось? - Ти сильно вдарилася головою. Підозра на струс мозку. - Гаразд... А там? Що сталося в суді? - Якщо коротко то будівлі суду вже нема. - Тобто? - Марія, Алан та інші підірвали її вщент. - Вони втекли? - Так. Саша сама не знала чому, але почувши новину про втечу Марії, вона відчула полегшення. В неї перед очима з'явився наляканий погляд Марії. - Що... що з ними зроблять, якщо їх знайдуть? Лице Даниїла миттю посерйознішало. - Боюся, що їх чекає покарання гірше за тюрму...

#moonchaistory #НадрукованаСміливість #A #тиждень_сміху #АндрійМельник_СаРан #комедія #міні #Закінчений #ночівлявлісі На що може перетворитися проста поїздка з друсями в ліс , або що буває , якщо дати Кирилу бути за кермом - КИРИЛЕ , ПРИБЕРИ СВОЮ НОГУ! - МЕНІ НЕМА БІЛЬШЕ КУДИ ЇЇ ДІТИ! - Ви там ззаду , ану заспокоїлися! - Не кричіть так , в мене вуха болять..... В салоні Андрієвої машини зараз було ой як не нудно. Всі четверо зараз намагалися комфортно вмоститися в салоні , адже на них чекала ночівля прямо там. Андрій з Са Раном сіли на передні сидіння . Мельник вкрив його пледом , аби той не замер , а Альбіна з Кирилом намагалися зручно вмоститися на задньому сидінні , і , схоже , у них це виходило недуже добре. Компанія виїхала в ліс на пікнік. Для Кирила ця подія була особлива , бо після того , як хлопець отримання права , Андрій дозволив сісти йому за кермо своєї машини. Тож Кирило вивіз їх з Києва до місця призначення. Все було бездоганно : вони посмажили шашлики , грали в ігри , їли та гуляли , аж доки діло не дійшло до того , що потрібно повертатися додому. Андрієва машина , чомусь , відмовлялася заводитися. - Ех , а все ж було , бляха муха , так гарно. Са Ран ще більше вкутався у плед , повертаючи голову до Андрія: - А що таке "бляха муха"? - Альбіно , я ж просив не вчити Са Рана лайки. - Йой, хай краще почує від мене ніж десь за гаражами. Кирильчикуууууу - Га? - Сонечко моє - Так... - Зайчику мій - Так~ - Тебе втопити чи на дереві повісити ? - А можна третій варіант? - Гм? - Помилувати й пробачити - Розмріявся. - За що мені такі страждання? - Може за те що завдяки тобі ми ночуємо посеред лісу , в машині , в ста кілометрах від Києва , та ще й без мобільного зв'язку , аби нас хтось забрав!? Мама там мабуть вже все місто на вуха поставила. - Бери вище: вона вже найняла військову розвідку для нашого пошуку - Андрій повернувся , дивлячись прямо на Кирила - скажи мені , яким чином можна було забути заправити автомобіль , коли я тебе попросив це зробити!? І якого біса ти сказав про вже коли ми вже були в лісі!? - Ой все , забув так забув , я вже вибачився. Бачите , я тут зараз в такій же ситуації як і ви . - Ой , та ти тут розлігся , як король , якби Андрій мене не стримував , то ти вже б валявся трупиком десь у Дніпрі. Андрій далі не слухав їх , він позіхнув , повертаючись до Са Рана. Са Ран був доволі ніжною натурою , і Андрій прекрасно розумів , що для хлопця це все є некомфортним . Са Ран повернувся до нього , сонно уміхаючись , а потім на його обличчі з'явилося щось схоже на переляк. -Сонце , все нормально? У відповідь на це Андрій отримав сильного ляпаса - А мене за що??? - Вибач , у тебе комар на щоці сидів... -ХА-ХА-ХА ---- Ха -ха - ха - я не можу з вас. - Метелику , ти хоч не лусни там. * * * - Андріююю - М? - Андрію! - Я вже 25 років як Андрій. - А де ще один плед? Ти ж не хочеш щоб твоя сестричка замерзла? - А чому ти вирішила , що ми родичі? - ...... - Плед під сидінням - Дяки! - А мені можна - Кирило зробив щенячі очі. - Хай Альбіна поділиться , той плед великий. - Альбінооо - Я тебе зараз цим пледом придушу. - Мовчу. * * * На цей раз почав крутитися Кирило. - Дідько , а де тут туалет? Андрій повернувся до нього : - Поветаєш біля найближчого дуба , доходиш ялинки , і там , зліва , біля березової алеї збудований розкішний туалет з усіма принадами цивілізації , обкладений білим мармуром , з золотою ванною , і душем. - Справді??? - Ага , бляха , спеціально для тебе будував. Кириле , ми в лісі , тут вся територія це і є твій потенційний туалет. Береш , виходиш, і йдеш в кущі. - А якщо мене вовки з'їдять? - Тоді бажаю їм смачного - вставила свої 5 копійок Альбіна. - Сходіть хтось зі мною. - Кириле , не мороч мені голову , ти вже дорослий , береш і йдеш. - Ну й піду. Кирило відчинив двері , його зустрів прохолодний нічний вітерець. Він на секунду завмер , звикаючи до холоду. - Як помру , то поховайте.... - Якщо ти зараз не зачиниш двері , я тебе точно поховаю! - Альбіна ще більше закуталась в свій плед , виглядала воно доволі смішно , бо зараз видно було лише її голову. Кирил бахнув дверима , і направився кудись в хащі. - Ніхто мене не любить, ніхто не приголубить, піду я у садочок, наїмся хробачків.... В якийсь момент він побачив світло попереду себе. Світло наближалося й наближалося , все ближче й ближче. - Невже... - хлопець впав на коліна - То це і є те саме світло в кінці тунелю? - він пустив сльозу - А я ще ж такий молодий... - Кириле? - О Божественні сили , так , я грішив , так , це я вкрав яблучні пиріжки , які спекла Любов Григорів , і сказав що то Альбіна , прошу , простіть мені мої гріхи - Кириле!!! - О , Боги , прошу не гнівайтесь на мене , дозвольте ще написати заповіт , перед тим , як забрати мою душу в потойбіччя. Свої запаси авокадо я заповідаю... - ХЛОПЧЕ , ТА ЩО З ТОБОЮ , ТИ ТУТ ОДИЧАВІВ ЧИ НАПИВСЯ!?!! - А... Кирило почав краще придивлятися до світла - ЛЮБОВ ГРИГОРІВНА?? - А про пиріжки я ще з тобою побалакаю. * * * Всі четверо нарешті сиділи у своїй квартирі в Києві , і пили чайок. Андрій нахилився до Альбіни - А я тобі казав, що вона найме військову розвідку. - Хіба то була військова розвідка ?- здивувався Са Ран. - Бери вище , то були мамині співробітники з роботи. Усіх нагнула , аби ті шукали нас. - Кириле , це був останній раз , коли ти сідав за кермо моєї машина - Я зрозумів. - А що такий сумний? - Та мені ше влетіло за пиріжки - Які пиріжки? - Довго розповідати..

#moonchaistory #АндрійМельник_СаРан #S #Б #Київ #Міні #пропущенасцена #поцілунок #романтика #Закінчений - Це жах! - Так... Дійсно жах.. Єдиний момент , коли Андрія можна було побачити злим - це коли він сидів за кермом автомобіля , який потрапив у київський затор. Лише тоді такий спокійний , і , зазвичай , небагатослівний Андрій , показував свої знання української лайки , яку при звичайних обставинах від нього почути було неможливо. Загалом , стояли вони вже хвилин 30 , і за цей час продвинулися лишень на 10 метрів. Са Ран також тримався з останніх сил - від цих постійних автомобільних гудків у нього вже дзвеніло в голові , тож він повністтю розумів причини дратівливості Андрія. - Це точно хтось у когось врізався. Понадають права ідіотам , а потім стоїш.... - Чш-чш-чш. Са Ран обережно поклав свою руку , на руку Андрія. Блондин затих , повертаючи голову до свого хлопця , який тепер почав гладити його передпіччя, нашіптуючи щось заспокійливе. Андрій спостерігав за кожним його рухом , і був зачарований ним загалом. Він завжди дивувався який його хлопець гарний , і був вражений від того , що його кохає така прекрасна людина. Він миттєво міг заспокоїтися від одного його дотику , що й робив зараз. Са Ран усміхнувся , коли відчув , як м'язи його партнера нарешті почали розслаблятися. - Чого ти... Ти ж казав що тут таке постійно , і ти вже до цього звик. - Хм.. Сонце , до цього неможливо звикнути - Тоді мені доведеться вічність тебе заспокоювати ? - А ти згоден прожити зі мною вічність ? - Звісно! Андрій взяв долоню Рана і підніс її до своїх губ , цілуючи кінчики пальців. По спині хлопця пробігли мурашки , а на щоках виступив легенький рум'янець. Андрій провів доріжку з поцілунків починаючи від кінчиків пальків , повільно переходячи до тильної сторони долоні , закінчуючи зап'ястям. Потім блондин переплів їхні пальці : - Гм.... Знову в тебе руки холодні... Ось це все - і є їхні стосунки : легенькі дотики , розмови про все на світі , міцні обійми та ніжні поцілунки. Вони ладні були замінити одне одному весь світ. Іноді і розмов не треба було , вони могли просто лежати в тиші , обіймаючись , і слухати серцебиття і дихання одне одного. Такі моменти були прекрасні і такі довгоочікувані , що вони придумували різні причини , аби втекти від усіх , і побути разом. Са Ран нічого не відповів на слова Андрія , він нахилився , поклавши голову тому на плече. - Я тобі так не заважатиму? - Та ні , всерівно ми майже не рухаємося - в голосі Андрія знову відчувалося роздратування. - Добре , що ми нікуди не поспішаємо сьогодні. М? - Ага...але тим хто стоїть перед нами я б порадив трооошечки підспішити... Са Ран підвівся , цілуючи свого хлопця в щоку , це був ідеальний спосіб , аби той заспокоївся. - Не починай злитися знову , добре? - Хм......А якщо я знову почну дратуватися , ти поцілуєш мене ще раз? - Хитрюга! Андрій перемістив руку , якою тримав долоню Са Рана , на талію хлопця, притискаючи його до себе , покриваючи поцілунками все його лице і шию. Починаючи від лоба , доходячи до скроні , від скороні до щоки , від щоки почав спускатися ще нижче , доходячи до самої шиї , точніше до тої частини , яку не прикривало горло гольфа. Са Ран лише тихенько сміявся і моментами стогнав від дій Анрія , та нічого з цим вдіяти не міг : занадто сильно йому подобалося йому все це. Поцілунки Андрія викликали приємних метеликів в животі , і обпікали шкіру таким ніжнім теплом , що хотілося згоріти в ньому. Всю цю ідилію перервав звук гудка машин позаду. - Бляха муха , проґавив! Са Ран аж підскочив від такої несподіванки.Усі машини почали рухатися , повільно , але рухатися. І непомітно , через декілька хвилин затор нарешті якимось магічним чином закінчився. - Ура! Нарешті! Андрій нарешті видихнув з полегшенням , і , якось непомітно знову переплів свою долонь з долонею Рана ,той же був зовсім не проти. Деякий час вони їхали в тиші , дивлячись на нічний Київ , життя в якому вирувало не менш активно ніж вдень. - Цікаво, куди поспішають всі ці люди посеред ночі? - Мабуть , в тепле ліжко , в обійми близьких та коханих людей.. Якщо в них такі є. Іще одна особливість їхніх стосунків : Андрій ніколи не висміював і не вважав дивними рандомні думки , які Ран озвучував вголос. Через це Са Рану було неймовірно комфортно поряд з ним , і він міг говорити йому все , що думає , знаючи , що його вислухають. - Андрію , ми додому їдемо? - М.... Ні. - Тобто ні? - У мене є одна ідея , дурнувата , але , можливо , тобі сподобається. Довіришся мені? - Гаразд. Андрій почав їхати у зовсім невідомому для Са Рана напрямку. Минаючи багатоповерхівки , безліч машин , і гучну трасу , вони виїхали з міста. - Я тобі набрид , і ти мене везеш назад до аеропорту? - Дурненький , я б краще вмер , ніж зробив би таке. - То куди ми їдемо? - Я й не знаю. Просто подалі. Подалі від людей , метушні та заторів. Подалі туди , де нас з тобою ніхто цю ніч не потривожить. - Звучить чудово. По дорозі Са Ран бачив чудові краєвиди : високі дерева , широкі поля , освітлені місячним сяйвом , абсолютно порожня траса. Це все навіювало неймовірний спокій , і навіть сон. - Пропоную... отут Промовив Андрій , звертаючи з траси. Зупинився, він десь посеред лугу , на якому був вперше в житті. Заглушивши мотор , Андрій нарешті відкинувся на спинку сидіння , потягуючись та позіхаючи. Са Ран вийшов з машини. Його зустрів холодний нічний вітер , він і не помітив , як Андрій встиг вийти і накинути на нього плед. - М... А ти не замерзнеш? У нас ще один є. - Зараз мені вистачить твоїх обіймів. Хлопці обійнялися. Все було настільки гарно , що Са Ран ледве не розплакався від щастя. Вони були разом. Разом подалі від всіх , де їх оточувало лише поле , місяць та зірки. Рану дуже подобалося нічне небо. Вони з Андрієм разом купили книжку про космос , і після її прочитання любили знаходити сузір'я на небі. Він не знав скільки вони так простояли , та й знати не хотів. В обіймах Андрія він міг простояти хоч всю ніч , хоч все життя. Минув ще деякий час , коли Андрій поцілував чоло свого хлопця . Са Ран глянув на нього , після чого їхні обличчя почали повільно наближатися одне до одного. Через мить Андрій вже відчував на смак вишненевий бальзам для губ Рана. Вони цілувалися дуже повільно , ніжно , майже невагомо. Руки Андрія почали нишпоритися у чорному волоссі хлопця , притягуючи того ще ближче до себе. Са Ран в свою чергу сильніше обіймав руками спину Андрія. Са Ран , як завжди , ставав на ціпочки, через їхню різницю в зрості. Нерідко він падав прямо на Андрія через втрату рівноваги. Так сталося й зараз. Хлопець впав на блондина , притискаючи того до дверей машини , та поцілунок не припиняли. Першим відірвався Андрій. Одразу після цього він перейшов до свого улюбленого заняття - осипати поцілунками шию свого партнера. Цього разу він спустив горло гольфа трохи вниз , даючи собі більше місця для поцілунків. Іноді , він легко покушував білосніжну шкіру , від чого у Са Рана наче пробігав електричний імпульс по всьому тілу , він був дуже чутливий , та це не було боляче. Руки Андрія повільно перемістились на талії хлопця , залізаючи під гольф , вивчаючи таке прекрасне та кохане тіло. - Андрію... - М? - Може ми в салон перемістимось? Там буде зручніше ніж надворі. - А.. А так , звісно. * * * Для обох хлопців такий ранок був чимось новим. Вони прокинулися голі в обіймах одне одного на задньому сидінні мадини та ще й десь посеред поля. А розбудив їх телефонний дзвінок. - Ало... - Бляха Муха , Андрію, де вас носить цілу ніч? - Кире , ми дорослі , повнолітні люди , нічого з нами не станеться. - Та до чого тут це. Ти мені обіцяв авокадо привезти вчора , коли приїдеш. І де? - Ти оце зараз серйозно...? - Так. Тож через годину аби негайно був тут з моїм авокадо. Все. Бувай. - О , Господи... - М... Треба їхати? Са ран був такий самий сонний , як і Андрій , обидва не хотіли вставати , хотілося й далі так лежати разом. Та все ж... секс і сон в машині виявилися не такими зручними. У хлопців затерпли нижні кінцівки , через те , що , аби вміститися потрібно було згорнутися клубочками. - Давай наступного разу зробимо все у ліжку... Або шукаємо просторішу машину.. - Згоден. Обидва захихотіли. Вони були щасливі. Щасливі бути разом.