"Психопомп приходить уві сні". Хороша ідея. То скажіть, будь ласка, ліричний герой хворіє чи ні? І ще дещо: не знаю, чи доречно питати, але чому ваш нік "Дама без ім'я"? Наче за правилами повинно бути "без імені".

Дуже круто і цікаво написано. Можливо, щось із цього мені здалося, але словосполучення "білий коридор"(Лікарня? Світло в кінці тунелю?)і "я проведу тебе кращий світ" змусили мене подумати, що ліричний герой тяжко хворіє і може померти, а знайома незнайомка - провідник у потойбіччя(Сама Смерть? Його загибла кохана чи родичка? Хтось іще?). Вдень йому погано, але сни з нею вночі його радують. Цікаво, як ви це насправді задумали?

Вау.😮Це дуже цікава та романтична ідея.

На початку вірша подумала, що ліричний герой звертається до самого себе, а виявилось, до дівчини(Бачу вже все навороченішим, ніж є насправді 😅). Як я зрозуміла, він її вважає своєю музою, так? Цікаво, дівчина слухає, коли поет говорить їй про розумні речі(про людину і тварину класний оксюморон👍🏻), чи вона холодна і їй все одно?

Це вірш про якийсь психічний розлад? Він у вас хороший. Атмосфера депресивна, але мені здалася доволі заспокійливою, як сумні пісні. Згадалися твори Ольги Кобилянської з програми 10 класу, дещо схоже. Вибачте, якщо зрозуміла ваш вірш неправильно чи чимось іншим образила.

Слухайте, Душа Полів, а як на вас підписатися? Тут взагалі можна це зробити? Кнопки не бачу, хоча це сам по собі дуже незручний сайт.

Я в шоці, що на звичайному сайті в інтернеті є настільки професійний і цікавий твір. Жахлива несправедливість, що ця шикарність вже 6 днів тут висить, а досі жодної вподобайки. У вас в цьому оповіданні просто чарівна мова, вона створює містично-філософську атмосферу, і вийшло реально сумно. Особливо сподобались описи потойбічних світів і абзац "не смерть запускає ракети".

Сподобалося. Стиль приємний, читати легко. Як я зрозуміла, мова йде про школу в англомовній країні, судячи з прізвищ "Мейсон" та "Ровер", а Жан хлопець якогось французького походження, так? Пішла читати другу частину.