#соукоку #ДадзайОсаму_ЧюяНакахара #AU #S #Б #міні #закінчений
!!Примітка!!
(Ч)- Чюя
(Д)- Дадзай.
*..*- думки
«...»- дії
в.а- від автора
в.ч- від Чюї
-Чого тобі? (Ч)
-Ось) «простягнув ту саму резинку»
//флешбек//
-Дадзаю..
-га??
-а чому в тебе забинтовані руки?
-хочеш знати?
* на питання питанням не відповідають телепню*
-мг..
- ходи сюди
в.а
Вони сіли на краєчку двоспального ліжка. Тепленькі руки Чюї торкнулися, холодних закутаних, ніби в спробі зігрітися, Дадзаїних рук. З щирою обережністю, Чюя почав розмотувати бинт, потроху виднілися червоно-сині сліди від туго затягнутої марлі. Чюя провів фалангами пальців по голій руці Осаму.
в.ч.
*Ці порізи..*
- хм, їх вже майже не видно.. (Ч)
- так, я зав'язав з цим ще у портовій мафії, адже..
- адже це приносить просто біль, а ти хочеш відчути прекрасну смерть?
-ха ха, все наперед знаєш)
«рудоволосий посміхнувся»
Накахара виводив різноманітні узори по його руці, поки Дадзай немов зачарований дивився на Чюю..
Прекрасна тиша. Їм не потрібно було слів, щоб насолоджуватись моментом, так могло тривати вічно але..
- Дозволь мені.. (Д)
Осаму простягнув вільну руку до Чюїного волосся.
*таке шовковисте*
повільно дібравшись до резинки, він розправив руде волосся.
- Ти такий.. (Д)
-помовч.
Холодні пальці так і напрошувались створити хаос, серед рудих пасм хлопця. Впринципі. так і сталося б. Якби Чюя не притягнув шатена до себе і окутав своїми теплими вустами, це було так невимушено ніжно, й повільно. В той момент, здавалось, не існувало нікого, окрім них самих.
//кінець флешбеку//
«Чюя почервонів.»
-Осаму, хай тобі грець. не в університеті ж!
- ...)