Розділ перший
«Іспит Героїв: Етап перший»
Іспит героїв два слова які об’єднали багато молодих людей, які живуть мрією стати супергероями.В Криштал-Сіті цьогоріч якраз проходить один з іспитів, вони також проходять в кожному великому місті Великої Руїнії , а король Артур рік за роком відвідує міста іспитів і вітає новобранців, виголошує промову та закликає стати гідним героєм. Деяких особливо здібних він запрошує працювати в столиці.
Арена вже була готова зібралися всі офіційні герої , вогні прожекторів та гучна музика для розігріву публіки не могли відволікти учасників від страху . Дехто мав сумніви щодо своїх здібностей , а дехто не міг впоратися зі страхом перед публікою.
- Так, тож невдовзі все розпочнеться,хлопці… - Промовив в голос Чед розминаючись.
Всі були дуже напружені в передчутті такої важливої події . Чед розминаючись випадково зачепив хлопця стоявшого попереду , перепросивши він почав балакати з ним . Він встиг розповісти про всі улюбленні теле-шоу, фільми, аніме, мультфільми,ігри та про мрію стати героєм, а його слухач лише кивав та вислухав його.
Потім Чед почав розпитувати нового знайомого про все що тільки міг
- Я Шедоу… Шедоу Тиль. Ні, я не тутешній.
Мій камінь? Він дістався мені в горах, де я декілька років провів щоб пізнати себе…
Я теж люблю більшість того, що ти перечислив , але кінцівка «Мавпоподібних» мені зовсім не подобається. Бо після третього сезону все скотилося і це виводить мене з себе. – Говорячи це він почав горіти.
- Ой, бачиш я буквально горю.
-Ахахахах, а мені подобаються нові серії, але звісно ранні сезони це шедевр…
Не встигши договорити в зал очікування ввійшла молода жінка років тридцяти, волосся її було кудряве трав’яного кольору з двома стирчавшими хвостиками. Виглядала вона досить впевнено а говорила без поваги, зовсім не те очікували побачити ми від героя , яким виявилася ця жінка.
- Ласкаво просимо на… Ні я не буду читати цю скучну фігню! - Зімявши папірець на якому судячи по всьому було написано слова адресовані учасникам іспиту.
Всі очікуючі здивовано дивилися на падаючий папірець та не розуміли що коїться.
- Я Темна відьма і я тут бо мені за це платять , я не буду вам нічого розжовувати! Хочете бути героями тюфтії? Які з вас герої , ви купка наляканих діток…
Короче кажучи, якщо ви так хочете травмуватися або ще краще вмерти…- Всі слухаючі застигли. – То вперед , покажіть що ви справді достойні стати героями!
Не можна сказати , що ця промова була дієвою , але ніхто не вспів занудьгувати.
Чед штовхнув свого нового друга кулаком.
- Зовсім скоро ми станемо героями , Шедоу! – Чед був в захваті для нього це все нагадувало якусь гру.
- Так… - Зіваючи відповів Шедоу думаючи кого йому нагадує ця Відьма.
Темна відьма повернулася до слухачів спиною, відчинила двері карткою та жестом руки дала всім зрозуміти ,щоб вони прямували за нею.
Пройшовши за Відьмою по довгому та досить вузькому коридору герої опинилися на платформі яка підняла їх на арену , багатьом відому як Арена героїв в якій кожен рік проходив іспит героїв.
Крики та свист людей прийшовших подивитися виставу на яку так довго чекали, світло прожекторів та гучний голос ведучих заглушали навіть внутрішній голос.
Всі відомі герої та робітника асоціації зібралися сьогодні тут. На одному з балконів сидів директор Ендрю Іствуд та його помічник колишній супергерой Докто , які палили цигарки хоча це було заборонено.
Чед трохи хвилювався, але не так сильно як прагнув приміряти на себе роль героя бодай лише в цей день.
- Тут наші шляхи розходяться, хлопчики та дівчатка. Бажаю вам успіху і бла бла бла… – З посмішкою промовила Темна Відьма та залишила учасників.
Одразу після того як вона покинула нас підійшов чоловік в чорному класичному костюмі з коротким волоссям , він виглядав дещо розгубленим та когось шукав.
- Шановні. – Заговорив він. – Ем… З вами. Тобто , ви не бачили Темну відьму? Я мав… Директор… Містер Ендрю передав їй лист .
Всі були неабияк здивовані бо цей містер виглядав більш налякано аніж всі очікуючі іспит.
- Вона тільки що пішла побажавши нам успіху.
Почувши відповідь чоловік зірвався з місця немов божевільний , за секунду він був вже на перилі , після чого одним ривком перебрався на виступ другого поверху і зник.
Потім прийшов чоловік під два метра який назвав себе екзаменатором та вивів нас на спеціальний балкон для учасників іспиту.
І ось… Той момент заради якого зібралось стільки душ ,момент коли цілий стадіон затих. Початок цього грандіозного дійства.
- Вітаю вас друзі, на щорічному іспиті героїв!
Зал зірвався аплодисментами , шумом та свистом шаленої публіки яка вітала свого короля. Велетенська голограма короля вразила всіх бо до цього він був тільки на екрані.
- Ахахах, я пам’ятаю як сам був на вашому місці , вже як триста років пройшло від цього моменту. Кожен з вас вже герой я впевнений в цьому!
Я чекаю від вас результатів ! Я чекаю що ви станете гідними героями!
Тож радий оголосити іспит відкрити…
Король не договорив як зв’язок обірвався через те що він взяв тай полетів кудись.
Таке закінчення промови всім запам’яталося. Директор асоціації героїв піднявся з місця на нього навелася камера , він вибачився та роз’яснив що король Артур відправився на якесь завдання. Голос містера Ендрю був повільним , дуже спокійним та нудним , він був схожий на Скруджа МакДака.
Він повільно запалив цигарку та оголосив цьогорічний іспит героїв відкритим, нарешті про себе подумав кожній присутній і стадіон знову розірвався в оплесках.
- Я Вільям Оніон ваш екзаменатор.
Всі почали перешептуватися «Це ж сам Бігфут?!».
- Для початку... – Поправивши окуляри сказав він. – Для початку , вам варто знати , що цьогорічний іспит розпочнеться з двобоїв на виліт…
Зробивши паузу він знов поправив окуляри , всі здригнулися від слова на «виліт», але він відразу продовжив.
- Не варто надмірно турбуватися , ці поєдинки для публіки та для огляду ваших здібностей. Ця частина іспиту не є вирішальною це тільки розминка перед справжнім іспитом .
- Тобто , отримати перемогу не є приорітетом? – Запитав один з учасників.
Екзаменатор заплющив очі і важко видихнув. – Ти не з кмітливих? Це звісно не має великого впливу на кінцеві результати іспиту, але ви маєте показати себе якнайкраще . Це початок вашої кар’єри , це досить важливо щоб вас помітили герої які можуть стати вашими вчителями. Та звісно спонсори , та звичайні люди …
Він відповів ще на декілька запитань та записав наші особові номера в свій планшет, після чого на екрані з’явився список поєдинків.
Список поєдинків:
Джон Перес проти Луїса Джексона
Стефанія Лісіцина проти Кармен Джексон
Шедоу Тіль проти Блека Орбітіуса
Ноа Вест проти Рок Знатний
Томас Роузмен проти Цинь Чхень
Віктор Чорний проти Лу Квонг
Чедвіг Сміт проти Руді Ді
Тобі Уест проти Мураї Бехрам
Есмерай Дікапріо проти Тарти Кремпсон
Один з екзаменаторів зістрибнув на поле , цього року арена була вкрита травою, деревами та геометричними фігурами виготовленими з каменю. Фігури були різного розміру від двох до десяти метрів заввишки, а саме поле розміром з футбольне.
Цей чоловік привітався та запросив на арену двох учасників, він тримав в руках чарівну палочку та кулю в якій бачив тих хто повинен вийти на арену.
- Успіху вам! - Закричав Чед після чого весь стадіон загудів радісними викриками.
Щось жовтого кольору почало літати та кружляти над публікою, потім взлетіло в небо і немов метеор приземлилося біля екзаменатора. Паралельно з цим з балкона зістрибнув худорлявий хлопчисько в блискучому костюмі рожевого кольору з білосніжними манжетами.
- Оплески першим учасникам! – Закричав екзаменатор та перетворився в жінку схожу на асистентку фокусника – це була Місіс Гудіні.
Натовп був радісно здивований таким сюрпризом, та привітав учасників оплесками.
Джон був досить низького зросту для свого віку, з занадто довгим носом схожим на морквину стирчавшу в сніговику, мав довге волосся яке зачісував вверх , що виглядало трохи смішно. Не дивлячись на це він був спортивного типу тіла.
Вони стиснули один одному руку , Міс Гудіні відскочила назад на один зі стовпів та двобій розпочався.
Джон почав на великій швидкості летіти прямо на свого супротивника, який напрочуд був спокійний та просто стояв, він простяг руку і піднявся пил від падіння Джона.
- Чому він впав? – Здивовано запитав Чед.
Кармен посміхнувшись відповіла. – Його особливість в тому, що він може деактивувати особливість свого противника за умовою ,якщо він доторкнеться до нього.
- Це якось нечесно… - Подумав Чед.
- Знаю , це може здаватися чітерством, але це працює тільки на короткій дистанції. Так , він заставить Джона битися на рівних , без здібностей. Хоча думаю Джон поб’є мого братика.
Джон оговтавшись від падіння намагається знайти Луїса , але той вже втік з того місця і заховався за кубом. Він усвідомлював , що в рукопашному бою він точно зазнає поразки тому вирішив ховатися та вичікувати поки Джон виснажиться.
Зачіска Джона впала і він здавався ще нижчим , це вивело його з себе він в польоті почав шукати свого ворога. Побачивши його за невеликим кубом він швидко підлетів та почав знову падати , він зрозумів , що його силу блокує Луїс . Не розгубившись він закричав. – Тобі не втекти від мене! – І взявся підіймати кам’яний куб за яким ховався противник.
Переляканий хлопець швидко застрибнув на куб який підіймав Джон , після цього він перестрибнув на високий циліндр.
- Ха-ха-ха, ти казав , що мені не втекти!
Джон тільки посміхнувся і кинув куб прямо в нього, він відстрибнув , але за одним з уламків летів Джон та схопивши його наніс йому вирішальний удар в живіт.
Екзаменатор зупинила бій визнавши Джона переможцем, публіка була в захваті та вітала оплесками першого переможця. Хоч Луїс і зазнав поразки він показав перед спонсорами гарний потенціал.
Відразу після цього бою почався інший , на арену вийшли Стефанія Лісіцина та Кармен Джексон.
Стефанія першою пішла в наступ витягнувши руку вона схопила нею Кармен і почала обплутувати немов удав. Кармен була занадто накачаною і могла легко витримати це, поки вона держала її Кармен почала обплутувати ноги Стефанії лозами ,якими керувала за допомогою свого кристала .
Напруживши свої м’язи вона зуміла звільнитися від цих пут та зімітувала , що хоче вдарити. Стефанія хотіла ухилитися, але впала бо не помітила лози які зв’язали її ноги .
- Бувай! – Сказала Кармен і в цей момент Стефанію почало затягувати під землю.
Поки вона вибиралася з землі над її головою був невеликий купол з міцно заплетених лоз через які навіть з її можливістю розтягуватися , було неможливо визволитися.
Публіка була приголомшена таким обертом подій.
Після цих боїв сталася невелика перерва на якій прибрали уламки та лози, а поки це відбувалося виступив відомий рок-гурт «Доісторичні рептилії» з анонсом нового альбому.
- Ось, як треба перемагати братику! - Хлопнувши по спині Луїса відрізала Кармен.
- Мі-і-ій живі-і-іт!!! – Застонав Луїс .
І ось перерва скінчилась оголосив вже інший екзаменатор.
- Ооо, дивись це ж та відьма! – Закричав Чед.
Мусила ж вона бути моїм екзаменатором… Подумав Шедоу.
- Бажаю успіху кожному з вас! – Піднявши палець вверх сказав Чед.
- Я ще довго вас буду чекати , ідіоти?! – Прокричала Темна відьма.
Публіка була незадоволена , тому що Жизель навіть не вдягнула геройський костюм.
Шедоу застрибнув на перила простягнув вказівний палець на Жизель та закричав.
- Не смій кричати на мене , стара відьмо! Я не хочу ,щоб ти була екзаменатором! Я хочу надати скаргу на Темну Відьму! – Обурено жалівся Шедоу , як раптом його штовхнув з перил Блек Орбітіус .
Він впав чим добре насмішив публіку, а Блек круто зіскочив прямо коло лежавшого Шедоу.
- А цей хлопець має характер… - Сміючись пробурмотів директор. – Я знаю куди його направити аха-ха-ха-ха-ха-ха.
- З вами все добре? – Запитав його тілоохоронець.
Жизель штовхнула ногою лежачого хлопця.
- Ти чого тут розлягся, дебіл?!
- Відчепись ,Відьмо! Ти не розумієш як мене принизили?! Я вже нічого не хочу… Залиште мене у спокої.
Жизель взяла його за шию та підняла однією рукою, не зрозуміло звідки з’явилося декілька екзаменаторів .
- Жизель Браун , киньте хлопця та повільно підійміть руки вгору!
- Е-е-е не смій мене кидати ти відьмо!
- Я не хотіла нічого дурного, хо-хо-хо. – Стрясуючи пил з хлопця заговорила вона.
-Ідіоти , ви подумали ,що я! Що я буду бити цього мимрика на очах у цих людей? Я подивлюся в реєстрі де він живе і там відлупцюю цього покидька і все.
- Слухайте , може почнемо поєдинок ? – Нестримався Блек.
- Слухай Шедоу, тебе ж так звати? Підіграй мені бо мене виженуть з роботи.
- Я цього й хотів. До речі , може відпустиш мою шию?
- Ой… Так, звісно. Слухай… - Пошепки заговорила вона. – Ти забув хто тебе зіштовхнув?
- Мене? Коли? Слухай не мішай мені треба помедитувати…
Ніхто не розумів що коїться бо поєдинок ніяк не починався, і директор асоціації встав та почав заспокоювати публіку.
- Не хвилюйтесь це все в рамках шоу… - Хоча сам не розумів , що таке.
Блек підійшов до Шедоу який медитував та сказав.
- Це я тебе штовхнув , ти жалюгідний нікчема. Дивись всі на тебе дивляться , на те який ти невдаха! Здавайся і дай мені перемогти якщо сам не хочеш.
Шедоу оскаженів коли зрозумів що його зіштовхнули , весь час він думав ,що сам впав та зганьбив себе перед публікою, а для нього це було сильним ударом по самооцінці.
- Так я не лузер! Я крутий перчик! Чорт, це ти винен ,що я впав! – Підіймаючись почав говорити Шедоу.
Жизель закричала всім екзаменаторам , щоб вони тікали і одразу після того Шедоу буквально взірвався.
Ударна хвиля збила б з ніг Блека , але він розрахував це і відскочив в сторону за кам’яний трикутник. Шедоу прискорившись своїм зеленим вогнем застрибнув на кулю яка була позаду трикутника, та вдарив вогняним променем від якого Блеку було не ухилитися. По його розрахункам оптимальним рішенням було повернутися так , щоб під вогонь потрапила лише права рука. Пожертвувавши рукою він скористався нагодою і одним ривком він опинився біля Шедоу і наніс йому точковий удар в зовнішню сторону бедра тим самим паралізував його ногу, а поки Шедоу в недоумінні падав, він вдарив в другу ногу , чим відібрав від нього можливість пересуватися.
Шедоу хотів схопити його за дві ноги , але той одразу відреагував і стрибнув назад. Проте одну ногу все ж вдалося схопити , він сильно стиснув та підірвав її, але цього було недостатньо бо Блек сильним ударом по в голову вируби свого супротивника.
Екзаменатор оголосила перемогу Блека Орбітіуса , після чого за обох учасників було шпиталізовано.
Далі на арену під оплесками публіки вийшли Ноа Вест та Рок Знатний, які не вагаючись розпочали поєдинок. Ноа був невисоким ,худорлявим хлопцем з темною шкірою , зеленим волоссям та стирчавшими іклами на нижній щелепі , але більш за все привертав увагу його крокодилячий хвіст який волочився во землі.
Хоча хлопець і виглядав повільним немов якась ящірка, але не встигли глядачі змигнути як він опинився біля Рока та вчепився в його руку.
Рок на вигляд звичайним хлопцем увагу привертали тільки невеликі антени на його голові.
Хлопець від неочікуваного укусу заверещав так, що його почув би навіть глухий. Він почав колотити Ноа по голові руками та дивом вибрався з цієї пастки і почав втікати до стоявших поблизу геометричних фігур, відбігши на п’яти метрову дистанцію він зупинився ,повернувся до свого ворога та почав говорити.
- Хлопче, я не рекомендую тобі вступати в бій зі мною , тобі краще здатися бо я можу нашкодити тобі…
Ноа напружився та став в захисну позицію , арена затамувала подих коли Рок приставив руки до антен та схрестив ноги.
І тут в повітря піднялися три каменюки ,які летіли під крики Рока.
- Це що якась невидима сила чи він проникає в його розум ? – Здивовано закричав Чед , бо з такої відстані нічого не було видно.
Камінці влучили в Ноа який застив неначе вкопаний від цього, глядачі подумали що проникнення в свідомість пройшло успішно.
Хлопчик рептилія почав сміятися так ,що звалився з ніг.
- Боже, що з ним ? Треба зупинити цей поєдинок! – Обурилася публіка.
Рок стояв з таким обличчям немов привида побачив.
- Як…?!
- Ти думаєш ці камінці могли нашкодити мені? Не сміши мій хвіст!
І тут він перетворився в двохметрового ящера чим так налякав Рока що той впав без свідомості. Публіка була в повному недоумінні після чого всі почали сміятися і аплодувати Ноа, якому така увага дуже сподобалась він навіть підняв величезну кулю з землі , щоб похизуватися. Після чого покинув арену перетворившись в птеродактиля.
На арену вийшли Томас Роузмен та Цинь Чхень бій яких був досить цікавим бо Томас створив з глини десяток големів розміром з садових гномів, які накинулися на його противника, який озброєний однією палицею розбив всіх големів одразу, бо його палиця мала здатність збільшуватися.
Проте коли він хотів вдарити Томаса його збільшену палицю схопив Зоряний лицар , тобто його клон з глини. Поки голем держав палицю Томас підбіг до Циня щоб вдарити його , але той зменшив палицю і вдарив нею Томаса в живіт підняв вверх та почав збільшувати палицю , а коли зменшив то хлопець вже падав в низ. Його схопив Джон який теж був тільки клоном.
- Це ж ти, Джоне! – Сказав Чед.
- Я значно вищий , це зовсім не схоже на мене…
Томас добровільно здався чим неабияк засмутив публіку та свого супротивника, за словами Томаса удар в живіт був дуже сильним тому він навряд чи зміг би продовжити бій.
Наступними на арену мали вийти Віктор Чорний та Лу Квонг , але це мало статися після перерви.
- Ти могла б вести себе більш здержано , Жизель. Але за цим справді цікаво спостерігати . Аха-ха-ха-ха-ха-ха-ха! Таке могла зробити лише ти! – Заговорив до Темної відьми наступний екзаменатор, це був чоловік одягнений в спортивний костюм з опіком на правій стороні обличчя, з коротким волоссям каштанового кольору.
- Так, а тепер твоя черга бути клоуном , Ітане-е-е!
- Не варто хвалити її за це… Ітан. – Відповів чоловік з рожевим кольором волосся , в нього був шрам на носі ,але його очі які мерехтіли переливаючись всіма кольорами веселки.
- «Не варто її хвалити … Ітаню, бє!» - Передражнила вона Йоргена. – Ти сам ганьбиш всіх героїв ,лошара…
Ітан пішов доки був шанс та вийшов на арену оголосивши закінчення перерви. На сцену вийшли учасники, хлопець з червоним волоссям , досить худорлявий , середнього зросту. Та дівчина азіатського походження, з темно-синім волоссям та рожевими очима , волосся було зав’язано в дві коси.
Вони почали битися ,першою в напад пішла Лу, вона швидко підбігла до Віктора та одним ривком руки зняла з нього штани. Вся арена почала сміятися не так з Віктора, як з його смішних рожевих трусів у горошок.
Він хутко прикрився і одягнув штанці , поки він не бачив вона причепила йому жучок на спину і втекла в сторону дерев, де заховалася поки він одягав штані.
- Ах, ти ж дівчисько !!! – Заволав ламким голосом Віктор.
Він почав швидко бігти в сторону дерев шукаючи Лу , не знайшовши її він почав бігати зі швидкістю 90 км/год.
В якийсь момент публіка зірвалася сміхом чим приголомшила бігунця.
- Бовдуре, ти голий! – Закричала з верхівки дерева Лу.
-Що?! – Здивовано промовив він та зупинився.
- Де мій одяг? Дівчи-и-исько-о-о!!!!! – Закричав він як справжній воїн після чого впав навколішки і пустив чоловічу сльозу прикриваючи себе. Для Лу це виглядало як момент з аніме коли воїн, справжній чоловік зазнає поразки .
- Самурай… - Прошепотіла вона , це почув і Віктор.
Він підняв руку та закричав . – Здаюся!!! – Не зрозуміло звідки взялися пелюстки сакури, які падали з неба.
До нього підійшов екзаменатор та кинув йому свою кофтину.
-Чедвіг Сміт проти Руді Ді! – Закричав екзаменатор і поєдинок розпочався.
Руді був високим спортивним хлопцем біля якого Чед здавався зовсім слабким, але насправді він був досить спритний та швидкий , звичайно він не мав таких великих м’язів і не був наділений здатністю обмірковувати все на три кроки вперед. Проте він зовсім недавно став носієм кристалу ,який наділив його здатністю контролювати та виділяти енергію схожу на електро-хвилі.
Руді не зволікаючи підбіг до нього і почав наносити удари від яких Чед намагався увертатися ,якщо це було можливо , а це було досить складно бо Руді не дивлячись на свою масу махав кулаками з такою швидкістю , що ухилитися або блокувати їх було неможливо.
Чед відскочив на одну з фігур , якими вони були оточені та почав дуже швидко перестрибувати з одної на іншу прискорюючи себе блискавками, які сконцентрував на ногах. Він утворив щось схоже на вир, тим самим не давав своєму ворогу дізнатися з якої із сторін він нападе. І ось він кинувся в одну з сліпих зон ворога , витягнувши кулак вперед він полетів в сторону Руді і коли він підлетів та випустив потужний розряд , який мав збити з ніг навіть такого хлопця як Руді.
Лише на одну секунду спокійна аура кристалу Чеда, який був небесно голубого кольору змінилася на демонічну ауру , лякаючу та нестабільну. Ніхто цього не помітив, окрім Відьми та Просвітленого.
Всі затамували подих і ось потужний удар влучив в ціль , хлопця віднесло в одну з фігур яка розтрощилася від такого потужного удару , вся груда уламків розлетілася та екзаменатор підбіг , щоб витягнути учасника з під завалу.
- Медиків! Мерщій!!! – Закричав Ітан.
- Боже, я не хотів… - Відповів Чед , як в ту ж хвилину його схопив хтось за руку.
- Сюрприз!
Відповів Руді та почав бити шокованим Чедом в землю зі словами . – Тепер тобі треба медиків.
І тут клон який був під завалами зник, в цьому і була здатність Руді , він міг створювати одного клона за допомогою ніндзюцу.
Після цього двобою почалася невелика перерва , після чого вийшов новий екзаменатор , це був супергерой з іншої планети, в нього була сіра шкіра та зріст вищий за два метри. Деякими рисами обличчя та зачіскою він був схожий на актора з одного старого фільму, але він міг змінювати зовнішність.
-Тобі Уест проти Мураї Бехрам! – Оголосив він .
На сцену вийшли учасники хлопець з синім вибритим волоссям та зеленим ірокезом , який виглядав невпевнено та дуже хвилювався. Дівчина була з коротким голубого кольору волоссям та бровами схожими на французькі вуса.
Вона кинула каменем в Тобі чим спровокувала його напасти , він почав бігти в її сторону та атакував кулаком , вона відкрила маленький портал один перед собою, а один під головою Тобі . Він вдарив себе з такою силою , що підлетів вверх і вона перемістила один з порталів під нього , щоб він падав безкінечно. Вже заспокоївшись вона обернулася в сторону екзаменатора, чим недооцінила здібності Тобі.
Він почав робити кругові рухи руками з такою швидкістю здавалося ,що його руки зникли, ніхто не очікував що його руки можуть розвивати надзвукову швидкість , якою він створив звукову хвилю та відштовхнувся від повітря ,щоб не потрапити в портал .
Шокована дівчина стала в бойову позицію , але Тобі підняв руку та здався сказавши ,що справжньому чоловіку недоречно бити жінок.
Після цього почався завершальний бій. Екзаменатор оголосив це та викликав на сцену Есмерая Дікапріо та Тарту Кремпсон.
На арені з’явився нізвідки середнього зросту хлопець з чорною шкірою та чорним волоссям , його обличчя було зовсім непомітним лише білки очей та зуби світилися. Він міг би стати нічним страховиськом в іншій ситуації. Наприклад, в куту вашої кімнати посеред ночі з тіні вилазить його голова з розтріпаним волоссям та розплющує очі.
Після нього на сцену вибігла собачка , глядачі були розчулені таким милим створінням . Екзаменатор підійшов до песика та хотів взяти його на руки , коли впав на землю від ляпасу.
- Я не чиясь собачка, збоченцю! Я людина і можу подати на тебе в суд, за те що ображаєш мою зовнішність…
Ітан та більшість присутніх були здивовані, бо ця дівчинка була дуже схожа на декоративну породу собак і до того ж вона була такого ж зросту.
Деякі мутанти в цьому світі виглядають незвичайно. Наприклад, вони можуть мати крила або інші тваринні ознаки. Інколи вони не відрізняються від звірів, а деколи вони виглядають як звичайні люди.
Такі люди почали з’являтися з давніх давен, коли носій кристала заводив дітей , частинка його сил передавалася дитині, у якої змінювалося ДНК.
Носії кристалів – це люди, які отримали кристал і використовують його сили.
Кристал – камінь неземного походження , вчені не дійшли єдиного висновку як він опинився на Землі. Вивчення кристалів не зовсім можливе , тому що камінь має інтелект, який сам обирає носія, а коли носій помирає камінь шукає іншого. Скоріш за все інтелект каменю шукає споріднену душу і вступає з нею в симбіоз.
Двобій розпочався Тарта почала швидко бігти в сторону Есмерая , в неї почали збільшуватися ікла та пазурі , а її шерсть стала дибки та колючою.
За секунду до того як вона хотіла зжати свої щелепи Есмерай зник занурившись в тінь. Вона встигла це зрозуміти коли її зуби клацнули , їй було важко знайти його по запаху , бо коли він був в тіні його запах зникав. І ось щось схопило її за ногу, вона різко відскочила на освічену сонцем частину землі.
- Зрозуміло, ти вилізаєш з тіні а на сонці ти не зможеш схопити мене!
Він не був одним з балакунів та нічого не відповів, він почав вилазити з тіні наче з води , поки Тарта просто стежила за ним як звір за здобиччю . Він декілька хвилин простояв потім нахилився та підняв камінець, яким жбурнув в Тарту .
- Аха-ха-ха, таким маленьким камінцем мене не перемогти. – Сказала вона після того як легко ухилилася від нього.
І ось її щось схопило за шию та придавило лицем до землі - «Як?!» закричала вона не розуміючи , що сталося.
- Все просто… Доки ти ухилялася від каменю я вистрибнув з його тіні. Мені не хотілося тратити багато сил на звичайний бій… - Зіваючи та дуже повільно він це сказав.
Екзаменатор оголосив переможцем Есмерая та подякував за увагу , після чого зник. В цю ж хвилину на головному екрані з’явився директор асоціації героїв Криштал-Сіті містер Ендрю Клінт.
- Хо-хо-хо! Непогано. Ви всі без сумніву перспективні герої! Ви непогано показали себе чим трохи розвеселили старого та глядачів, звісно, вам є до чого рости… Але з вашими навичками та допомогою професійних героїв ви зробите це лише за чотири роки, вони пройдуть непомітно для вас.
Переможцям бажаю успіхів в майбутніх випробуваннях, а тим хто зазнав поразки … - Зробив паузу директор.
- Старайтеся більше, невдахи! Ви соромите та ганьбите імена героїв ,як ви сміли прийти сюди! Аха-ха-ха, я жартую!
Всі почали нервово сміятися.
- На цьому оголошую перший етап екзамену завершеним!!!
Публіка почала аплодувати , всі учасники могли видихнути з полегшенням , бо другий етап почнеться післязавтра, а завтра можна добренько відпочити.
- Ну шо , невдашки! Я мало не заснула від ваших нудних «боїв» б-у-є… - Прийшовши до учасників на балкон заговорила Жизель.
- Відьмо, ти прийшла сюди глумитися? Стара шкапа…
- Шедоу, краще не зли її … - Сказав Луїс.
Жизель добренько відгамселила хлопця , під гарячу руку потрапили мало не всі навіть звичайні глядачі.
Побитий Шедоу якого тільки но вилікували знову був схожий на відбивну ,як і інші хто потрапив під гнів жіночий.
- Якщо ви заспокоїлися то можете йти за мною, я відведу вас до ваших кімнат.
Всі вирушили за нею в гуртожиток героїв, це була висока споруда ,яка блистіла на заході сонця , як лицарські обладунки . Вікна були досить великими з куленепробивного товстого скла , а сама споруда могла спускатися під землю.
Зсередини були багато дверей які мали вигляд інопланетних , а за склом було видно персонал відділу технологій , який щось робив . Коли якийсь вчений побачив прямуючих повз людей ,яких веде Жизель. Він швидко стягнув жалюзі та з усіх сторін прозвучала тривога і в цю хвилину Жизель зникла.
- Загін Альфа в зоні номер один зафіксовано підозрілу групу , прошу перевірити.
Через хвилину група підлітків була оточена спецназом .
- Лежати! Руки за голови! Хто ви такі?! Хто вас сюди відправив?
Деякі учасники почали плакати від страху, їм пощастило , що поряд проходив працівник цього відділу , це був звичайнісінький чолов’яга з робо-рукою , темним волоссям та цигаркою в зубах , вигляд він мав суворий.
- Загін Альфа? Що ви тут забули?
- Затримано шпигунів, сер.
- Дебіли… Це учасники іспиту. Ви що не дивилися його? – Запитав Кирило.
- А-а-а, точно! Вибачте… - Сказав судячи з усього цього головний цієї групи та кинув димову гранату , як тільки дим зник всі солдати зникли, але в відображенні одного з вікна було їх видно.
- Ех… Та відьма вас тут спеціально кинула ,а в мене немає часу возитися з вами. Почекайте тут ,зараз прийде мій підлеглий 006 він вас відведе.
Всі вже встигли заспокоїтися коли з’явився чоловік з світлим волоссям зав’язаним в хвостик та борідкою, ще в нього були маленькі ріжки. Виглядав він якось занадто спокійно , ходив він згорблено та держав руки в карманах , на його худорлявому тілі смішно висіла більша десь на два-три розміри рожева сорочка з гавайськими візерунками.
- Я 006!!! Мене відправили провести вас до ваших кімнат …
- Ура! – Закричали всі , бо вже стомилися від цього дня.
- Але у мене є маленька проблема. Я не знаю куди вас вести , я топографічний кретин. – Приставив він руку до рота та почав сміятися.
- Слухай , козел! – Схопив його Шедоу за сорочку.
- Аха-ха-ха, відпусти мене, хлопче. Зараз я відведу вас до мого друга він має знати куди нам йти.
Всі вирушили за ним , вони прямували по довгому коридору та біля однієї двері 006 зупинився , обернувся до нас , посміхнувся та показав великий палець.
- Ви класно билися!
- Не вішай лапшу на вуха , старий!!!
Всі виглядали як зомбі ,сонні , голодні зомбі.
Простягши руку до сканеру відбитків 006 відчинив двері за якими стояв якийсь чоловік ,який лагодив величезного робота.
- 006, ти відвів тих дітей? – Прозвучав голос Кирила.
- Ахахах, якби сказати… Я забув запитати тебе куди їх вести. Ой.
В 006 прилетів гайковий ключ.
- Я сам їх відведу … Ідіть за мною, хутко!
На цьому сьогоднішні пригоди учасників іспиту завершилися , вони нарешті знайшли свої ліжка та просто звалилися з ніг. Дехто був дуже невдоволений всією асоціацією , а декому як Чеду все навпаки сподобалося.