#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міді #ВПроцесіНаписання #AU #попаданці
Частина 20. Я урочисто присягаю не затівати нічого доброго!
“Я хочу написати. Я маю щось написати. Просто написати. День такий сонячний, вітер дме, але пахне кострами. У бабусі телевізор торохкоче, там йде Телемарафон. Дурні, коли ж вони стуляться? П’ю кип’яток з варенням. Смачно. Нагадує дитинство. Сторінка така порожня. Я маю щось написати. Я маю”
— Христина Левченко 2022, Київ
— Все готово? — Запитав Джордж.
— Так, — зітхнула Христина, видихаючи дим у повітря. — Я заклала фарбу у душеві кабіни прямо перед тим як зайшла Пенсі.
— Цікаво буде побачити реакцію слізеринців, — посміхнулась Мірта, спираючись на обідок унітаза. — Не дуже вони полюбляють рудих.
— Тому у них буде ще на одного більше! — Брати Візлі вдарили кулаками.
— Так, у Драко тільки на наступний день фарба з волосся зліз. А тепер до діла. За що я гроші платила?
— За найкращий винахід у світі…
— Згідної нашої нескромної думки.
— Ну так, вас точно скромними не назвеш, — усміхнулась дівчина.
Мірта засміялася і втопилася в унітазі. Дівчина виплигнула з іншого і бризки з нього полетіли увсібіч. Студентка Рейвенклов підлетіла до компанії та зацікавлено подивилась на пакунок у руках Джорджа.
Студенти левового факультету та студентка зміїного дивились на Мірту з подивом.
— Ти так ще раз зробиш, тебе всмокче каналізація і подорож буде дуже неприємною, — першою порушила тишу Христина.
— Я так робила вже багато разів, — знизала плечима Мірта.
— Воно і видно, — вимовили брати Візлі.
— Так, шо у вас там, — студентка Слізерину кивнула на пакунок.
— Це телескоп, — вимовили в унісон брати.
— Телескоп? — Здивувалась Христина.
— Телескоп!
— І що мені з ним робити? — Дівчина оглянула пакунок. — Забити її ним?
Брати Візлі переглянулись. Фред прочистив горло. Вони відкрили коробку та почали показувати принцип дії.
— Ти надто жорстока. Не те щоб ми цього не підтримували…
— Особливо щодо слізеринців, але…
— Нам так багато за це не платять, — закінчив Джордж.
Вони поставили телескоп на підвіконня. Христина струсила попіл на підлогу і зробила ще одну затяжку.
— Це наче звичайний телескоп, так? — Фред повертів його у руках.
— Але якщо почати його використовувати, — інший близнюк наблизився до нового винаходу.
Телескоп вистрілив невеликою боксерською печаткою і ледь не влучив Джорджеві в око. Слізерінка завмерла, шоковано дивлячись на телескоп. Мірта почала радісно аплодувати. Брати Візлі вклонились.
— Дякую за участь у першій в історії презентації нашого винаходу! Цей телескоп експериментальний, може, не спрацювати…
— Але якщо спрацює…
— Буде ефектно.
— Дуже ефектно.
Христина усміхнулась та загасила цигарку. Вона оглянула телескоп та перезапустила його. Винахід братів Візлі спрацював як треба. На її обличчі з’явилась хижа посмішка.
— Добре-добре, а щось ще є?
— Так! На сніданку підкинь їй це, — Фред дістав з карману декілька цукерок. — Оце кругле, схоже на маленький помідор — це блювальний батончик. Конкретно зараз це не батончик, але…
— Але нам же потрібне маскування, так? За сніданком чекай нашого сигналу.
— Так, — Відповіла Христина і взяла цукерки.
— А друга, у блискучому пакуванні, — Джорд посміхнувся, — наш план такий: ти підкидуєш Пенсі цукерку, вона думає, що це від Драко і з’їдає. За п’ять хвилин вона вкривається прищами.
— Йде до Драко…
— І вся школа дивиться шоу.
— За безкоштовно!
— Ну майже.
Христина дивиться на картку, прив’язану до цукерки. Там дійсно написано, що це подарунок від Мелфоя. Дівчина відриває картку та краде у карман.
— Гей, нащо ти?
— Тому, що я урочисто присягаю не затівати нічого доброго!, — всміхається дівчина. — Але це не означає, що нічого “доброго має” бути для усіх.
— Ти ламаєш весь план, Сельвін, — обурились брати ховаючи свій подив. — Ми так не домовлялись.
Христина посміхнулась та віддала братам гроші.
— Перепрошую, панове, вважайте це “правками”.
Дівчина підморгнула братам та пішла на сніданок.
— Заради такого я навіть з туалету вийду!
Вигукнула Мірта і знову пригнула в унітаз.
— Фреде, тобі не здається…
— Не здається, що міс Сельвін надто багато знає, — почав близнюк. Вони переглянулись
— Треба буде карту у Гаррі взяти на декілька ночей.
— Підтримую.
***
Христина сиділа в обідній залі за сніданком. Гарбузовий сік вже не мав для неї смаку. Вон пила його без ентузіазму. Поряд Креб й Ґойл сперечались з приводу останньої гри цього семестру у школі.
“Одрі” дивилась на Северуса Снепйа. Викладач зіллєваріння сидів прямо та пив каву. Його вираз обличчя пом’якшувався коли до нього зверталась Мінерва Макґонеґел. Вони спілкувались пошепки.
“Все ясно. Я і Клара кльова пара, — думала Христина, повільно жуючи тост”.
Вона дивилась на його руки, ігноруючи появу Пенсі та гомін, який спричинений її рудим волоссям. Довгі бліді пальці Северуса тримали ложечку, якою він мішав каву.
“Чорний ворон не говорить, — грало її центральне радіо, — по воді крилами водить. Болем по душі проводить та нічого не знаходить, — Христина намагалась відвернутись, та очі дедалі частіше та, що видавалось їй жахливим, добровільно повертались до викладача. — А я питаю “Що хотів?”. А я питаю “Чого прилетів?”. Я питаю, я питаю*… Скільки часу дається на зліт?”
— Гей, Сельвін, — шепотів Мелфой.
Христина поправила лист мандрагори за щокою.
— Шо? — Вона подивилась на нього.
— Sho? — Перепитав він. — Ти, трясця, не пались зі своєю другою рідною.
— Першою, — поправила його дівчина. — Це моя перша мова.
— Добре, я про інше, — Мелфой посунувся ближче до дівчини. — Ти чого так на Снейпа витріщилась?
— Витріщилась, — здивувалась Христина, — нічого я не…
— Кому ти заливати будеш? — Посміхнувся він. — Якщо вже так дивишся, то хоч паузи роби. Чи ти так фліртуєш? — Засміявся Драко.
— Так, в тебе навчилась, — засміялась у відповідь дівчина.
Раптово вона почула сигнал від Візлі. Вони підняли у гору паперову пташку. Стіл Слізерину повернувся як один на голосні викрики зі столу Ґрифіндору. Христина не зволікала і підкинула на тарілку Пенсі фейковий помідор.
Поки Візлі розважала обідній зал, а Северус Снейп закочував очі студентка вкинула другу цукерку у карман Паркінсон. Христина хмикнула і встала.
— Куди ти? — Запитав її Мелфой.
— Роблю паузу, — усміхнулась дівчина.
Драко подивився на неї поглядом, що показував — її відповідь прийнята, але це не означає, що вони не поговорять про це пізніше.
Христина останній раз повертається до викладацького столу. Снейп з незадоволеним виразом обличчя дивиться на стіл ґрифіндору.
“Холодна черешня в байдужості липня, — наспівувала подумки студентка, — Уражене м’ясо ніяк не відлипне. Любов. Фенібут**”.
Хлопець повернувся до Пенсі, його обличчя виражало співчуття. Мірта сміялась.
***
Христина сиділа за партою. Вона не розуміла як змусити Пенсі використати телескоп.
“Така маячня, господи прости. Телескоп, це ж геніально! Ідея на сто, а от виконання на сто п’ятдесят, але в мінус! Уроки астрономії вночі, яким чином вона буде дивитись на нього вдень? — Дівчина оглянулась довкола. — Цікаво, у братів Візлі є служба підтримка? Ало? Це Брати Візлі? Так, це ваш клієнт. Я у вас тут телескоп купила. Так, той який працює через раз. Є питаннячко. Ні, не на мільйон ґалеонів. Так от…ало? Ало! Трубку повісили, зарази” — зітхала Христина подумки.
Дівчина твердо вирішила, що якщо вона за щось заплатила, то використає його обов’язково. Урок почався. Пенсі запізнилась на нього. Вона увійшла вся бліда та зморена. Слідом за нею йшли колишні подружки Одрі. Христина прикусила язика та намагалась видати щире здивування.
Після останнього занять вона, як зазвичай, зайшла в обідню залу та зробила собі бутерброд. Однак вона пройшла повз кабінету віщувань. Дівчина піднялась вище, до астрономічної вежі.
Ох вже ці Візлі. Ну а Пенсі отримує те, на що заслуговує. Чекаю подальшого розвитку подій 😉
Мені так подобається Драко в ролі друга, у вас він взагалі дуже приємний, навіть стукнути не хочеться 😅