Ганс розм'якло впав у крісло. Його плани замість спокійної вечері з донькою змінилися через незвичайну знахідку. -Ксана знову образиться... - сумно зітхнувши, чоловік поглянув на побитого хлопця. На вигляд йому було не більше десяти років. Худий та блідий, він уривчасто дихав увісні. Як цей хлопчина тут опинився? Та й взагалі, ця дитина виглядає як вона... Один в один. -Бути не може, щоб... Та то певно жарт якийсь... Ганс м'яко посміхнувся. Він ніколи не помилявся. Такт покотився по землі. Над ним реготіли два парубки, яким би не завадило мати клепок у голові. -Виродок! - Рей, старший з двох юнаків, потягнув хлопчика за волосся. В селищі всі намагалися не шкодити один одному, але коли ти нікому непотрібний сирота - ніхто не заступиться за тебе. -Яке бридотне! Зед, - Рей звернувся до товарища - може вкрадемо в діда Гера ті ножиці, якими він овець стриже? -Га..? Нашо? - Зед не вирізнявся великим розумом серед дітей, тому на кожне питання від завжди мичав якусь дурню. - Якщо ми заберемо їх, то дід нам бошки відрубає. -Ха... Зед. Хай рубає. Принаймні ми поголимо цього байстрюка! - зі всієї сили, Рей вдавив Такта обличчям у багно. Змарнілий хлопчик втратив свідомость, через що отримав ще декілька синців та плевків у свій бік. У Такта не було нікого, хто би піклувався про нього. Змалечку він жив у сім'ї самотнього дядька.Чоловік, як і сам батько хлопчика, мав справу з деревом. Дядько Желіслав був чи не єдиний тесля на весь хутір. Тому роботи йому завжди вистачало. Осиротілий Такт був йому як сніг на голову, однак селянам було байдуже до цього. "Рідна кров" - казали вони, розводячи руками. Перший час Желіслав дійсно піклувався про малого. Робив йому іграшки, годував до повного кендюха. Але одного літнього ранку дядько з криками вибіжав з хати. Колись чорне волосся Такту стало білим, наче мара. Очі хлопчика завжди мали дивовижний бурштиновий колір, однак разом з цим бридотним волоссям... -Заклята дитина! - чоловік впав на землю. -Ви чого, дядьку? - чешучі обличчя, Такт здивовано глянув на своє відображення у діжці з водою. Біле волосся нажахало і малого. Хоча староста сказав що іноді таке буває, Желіслав тараторив, що небіж його заклят та вб'є усіх в селищі. Справа була у давньому пророцтві. Частково воно збулося п'ятдесят років тому, коли білий дракон знищів торгівельне містечко Ілею, що було поруч з лісом Мардін. Всі жителі селища так чи інакше постраждали внаслідок нападу. Пророцтво казало, що дракон древнього роду змусить північ палати, а після того на світ з'явиться дитина, що заллє всю імперію Молан кров'ю. Згідно пророцтва, у дитини буде біле волосся та кам'яне серце. Через це упередження життя Такту стало нестерпним. -Чого крадешся, мов криса? - п'яний голос Желіслава змусив хлопчика здригнутися. -В-вітаю, пане. - низко склонивши голову, Такт заплющив очі. Наступної миті він впав від сильного ляпаса. Звін у вухах та жгучий біль пробігли по усьому його тілу. -Якого біса ти весь в багні?! - чоловік гарчав. - Я що казав тобі? -Не приходити до дому брудним...- прошепотів хлопчик. -Голосніше! -Не приходити до дому брудним. -Тобто це ти запам'ятав, однак не виконуєш? Пішов до свиней спати! -Але дядьку! Наступний удар прийшовся на живіт дитини. -Пішов. Хутко!
#N #А #Максі #ВПроцесіНаписання #Фентезі #Драма #Бойовик #Пригоди #Магія #ГгІмба