Залиш все позаду

#Драбл #DreamSMP #Punz #Dream #Завершено

Оригінал: https://archiveofourown.org/works/36663889

Опис: Панз спостерігає, як Мрія розриває себе на частини і одного разу йому це набридає.

Панз йшов до бази Дріма, перебираючи нові матеріали, зібрані нещодавно. Будівництво громіздкого приміщення під землею зайняло набагато більше часу, ніж вони очікували, але все чудово, план міг почекати ще трохи. Хлопець спустився на ліфті, ступаючи по темній підлозі.

–Дрім, ти тут?! – покликав того Панз.

Очі шукали знайомий силует та натрапили на щось у бічному коридорі. Сердце пропиустило удари. Його друг лежав на підлозі абсолютно нерухомий, не відгукувався. Найманець швидко підбіг до нього.

–Дрім?! Ти мене чуєш? – той не реагував, Панз підсів ближче, перевертаючи того на спину. На чужих губах застигла кров, шкіра була трупно білою, а під тілом розтіклась невелика калюжа крові. – Дідько! – речі випали, а руки пригорнули хлопця до себе, обіймаючи. Він швидко піднявся, підбігаючи до «клітки» Скеппі й натиснув на кнопку усередині. Обсидіан рухався, відчиняючи невелику кімнату з двома ліжками, скринями та піччю. Панз вклав знайомого, хапаючись за цілюще зілля. Обережно обхопивши чужу голову, він відхилив її назад намагаючись напоїти непритомного. Рожева рідина потрапила між на пів розкритих губ і доволі швидко почала діяти. Колір повільно повертався до норми, пульс частішав і ставав сильнішим, нарешті чітко б’ючись під пальцями. Але Дрім все ще був холодним і це могла виправити лише ковдра, похапцем знайдена наляканим хлопцем. Адреналін потроху слабшав і хлопець без сил рухнув на сидіння.

Починаючи з перших випробувань з оживленням мертвих, тіло Дріма слабшало. Кожен раз, коли він використовував книгу ставало дедалі гірше. Падав чи скручувався у приступі кашлю, залишаючи на своїх долонях немалу кількість крові. Це було… недобре і чесно кажучи Панза це лякало. Дрім був його найближчим другом, кимось, кого він дуже сильно любив і бачити, як той розривається на частини було боляче. Але він був безкомпромісним. Як би найманець не підступався, казав чи вмовляв, хлопець хотів досягти своєї мети любою ціною, це було нестерпно. Він просто хотів щоб його другу стало краще. Панз розумів мотиви, знав чому він це робить, та все одно хотілося побити того і прокричати, що всі ті люди, що ненавидять його не були варті таких жертв. Він хотів заспокоювати його, коли Дріма наздоганяли жахіття, він хотів захистити та допомогти, але ж той не дозволить.

Очі піднялись, як тільки він почув болісний стогін, Дрім протирав очі.

–Що сталось? – пробурмотів той. Панз закусив губу.

–Ти втратив свідомість, я знайшов тебе на підлозі. – відповів той, Дрім дивився на нього пронизливими зеленими очима. – Я думав, що ти помер. – чужий погляд зупиняється і швидко йде вбік, він намагається сісти, але Панз повертає його на місце поклавши руку на чужі груди. – Дрім, будь-ласка не… просто відпочинь, хоча б кілька годин. Прошу. – шепоче хлопець.

–Не можна, я…

–Можна, навіть треба, Дрім ти вбиваєш себе. Я не можу спокійно дивитись на це, тож ляж доки я не змусив тебе це зробити силоміць. – у кімнаті зростає тиша, Дрім тихо зітхнув, піддаючись натиску руки, і повернувся на подушку. –Дякую. – з полегшенням видихає Панз. Другий запрошує його сісти поряд, тож хлопець скидає черевики і вкладається поряд. На його подив Дрім чіпляється за його спину, утикаючись носом в чужі груди. Найманець мовчки посміхався спостерігаючи, як той виводить пальцями фігури на ньому.

***

Панз швидко пірнає у воду та виринає з неї, не звертаючи уваги на те, наскільки вона холодна. Дрім вийшов, через стільки часу, його друг був вільним. Помаранчева пляма кидається у очі, на які вже навертаються сльози, він різко повертається дивлячись на хлопця, який стояв на точці їх зустрічі. Не знадобилося багато часу, щоб побачити червоні плями на комбінезоні, чи розриви на ньому. Він йшов на зустріч.

–Панз! – вигукнув Дрім. Найманець ледве не підстрибнув, коли чужі руки міцно стиснули шию в обіймах. – О боже! Як я сумував за тобою!– каже він, а Панз не може відвести очей від застиглої крові, шрамів і тремтячих, до біса, худих рук. – Панз? – перепитує той відхилившись назад і зустрівшись з чужим поглядом. Хлопець обережно бере втікача за плечі. Йому бракує слів, він просто не знає, що сказати. Дрім хмурить брови дивлячись на збентеженого. – Панз, що...

–Що трапилося з тобою? – швидко обриває його друг, в’язень відхитується.

–Е-е… все трохи пішло не за планом.

– "Трохи не за планом"!? На тобі живого місця немє! Хто це зробив?! – він навіть не розумів, що кричить. Доки Дрім не відступився від нього, благаючим поглядом не нашкодити йому. – Чорт... Дрім вибач, я… тобі так боляче. Я не хотів кричати, – говорить він вже більш спокійно. – Я просто не очікував, що з тобою… трапиться щось таке. – напруга зникає і Дрім знов притуляється до нього. В цей раз Панз відповідає на обійми.

–Пішли додому, гаразд? – він роздумує та приходить до думки, що хоче вбити Сема, та того хто скоїв це. Думка міцніє, коли він відчуває тонкі, тремтячі руки на талії.

–Гаразд.

***

Дрім облокочується на найближчу стіну, випускаючи з рук копію книги оживлення, яку він ніс. Панз миттєво реагує наздоганяючи того.

–Дрім ти...

–В порядку, Панз,– швидко відмахується той йдучи геть.

Так було відтоді, як він втік. Наполягав, що в порядку, що все гаразд, хоча він майже завжди за крок від втрати свідомості. Панз спостерігав, як той постійно перевіряє рани, що до небезпечного часто відкривались. Бачив, як він майже не їсть, здригається навіть від найтихіших звуків. Він бачив, як його друг розривав себе на частини, відаючи їх на благо сервера, якому було байдуже на ці жертви. Він знов почав це і Панз більше не міг мовчати:

–Дрім! Ти себе знищуєш! – кричав на нього Панз, поки другий відвернувшись стирав кров з губ.

– Нехай й так, це необхідно! Я роблю те, що треба було зробити вже давно,– кричав він у відповідь.

–Так! Для сервера, якому чхати на тебе! – він хапає Дріма за плечі відчуваючи, як чоловік здригається під руками. Він ненавидь, те що більше не може доторкнутися до нього. – Глянь на себе! Ти весь в шрамах, не спиш і майже не їси! Воно цього варте?

– Так варте! – Дрім намагався відштовхнути його, та Панз відступає лише на кілька кроків, його вага була занадто мала.

–Навіщо?

–Тому що... якщо це не зроблю я, то… чи воно було варте того, якщо я полишу все зараз?! – Панз хмуриться, він тягне того до себе, відчуваючи як друг застиг в його руках.

–Просто… просто покинь усе це. Те що ти хочеш зробити –не неможливе, але ціна, яку доведеться заплатити – вб’є мене і тебе. Просто залиш сервер позаду. Ми разом можемо піти, жити де інде. Радіти. Забути про в’язницю, чи Куакеті, чи Сема, чи Томмі. Ми можемо просто жити вільно, Дрім. Хіба це не звучить чудово? – Дрім щось шипить підніс, обіймаючи того за талію.

–П-панз, я не можу… - найманець відхиляється узявши того за щоки і дивлячись у очі, які колись були сповнені радості та рішучості. Зараз вони були заплямовані кров’ю та тьмяні, як небо в зливу.

– Можеш, можеш Дрім. Просто потрібно отримати декілька речей і тоді ми можемо піти, назавжди. Переїдемо за тисячі блоків звідси, залишимо весь цей марний біль і тяготу позаду. Я бачу, як ти страждаєш кожен день і це мене вбиває. А після того, як я дізнався що трапилося в Пандорі, я… я просто не можу дивитися на те, що ти робиш. Воно просто не варте цього. – він хапається за пошрамовані руки і легенько стискає їх. - Прошу, принаймні спробуй, якщо ні – ми завжди зможемо повернутися і продовжити це, але тоді коли ти хоча б вилікуєшся. Будь-ласка Дрім. – Панзу хочеться плакати. – Підеш зі мною?– Дрім дивився на нього розгубленими і невпевненими очима. Найманець відчуває, як сльози навертаються на очі. –Ти ще можеш зробити багато чого у житті, нехай це не буде єдиним заради чого ти тут. Віриш чи ні, та ти заслуговуєш на щастя, як і будь-хто інший. – він вже думав встати навколішки та благати, щоб він нарешті зупинився, та чужі руки, що впилися у його спину не дали. Дрім тремтливо видихнув.

– Г-гаразд, – відповідає він, в той час як Панз намагаєтся повірити в те, що це не сон. – Давай… – він нервово вдихає повітря. – Давай спробуємо. – Панз просто не вірить в те що це правда, він починає плакати ще до того, як Дрім закінчив думку. Він знову опинився в теплих обіймах, Дрім відповідає йому.

–Дякую, я обіцяю ти не пошкодуєш. – запевняє він.

***

Панз вийшов на вулицю, зустрічаючи ранковий вітер. День починався гарно, він не був спекотним, та й холодним його не назвати. Патч крутилась біля ніг, він розсміявся присідаючи біля неї.

–Де Дрім? – запитує він її. Кішка йде і хлопець слідує за нею.

Ліс у якому вони залишилися був тихим місцем приблизно в 5000 блоків від головного SMP. Нікого не було, корови все ще блукали між дерев, а місцевість не була зрівняна для будівництва, чи збору ресурсів. Тут було гарно. Вони оселилися в котеджі достатньо великому для двох та збудували підземну майстерню для видобутку корисних копалин чи подорожей по підземеллям. Патч піднялась на дерево, Панз прослідкував за нею до тих пір доки не побачив знайомий силует. Він більше не носив броні. Так. На це пішли місяці, але тепер арсенал зменшився до однієї незеритової сокири. Він виглядав спокійним, дивився з дерева кудись у далечінь з м’якою посмішкою на обличчі. Панз сів поряд з другом. Вони не говорять, просто дивляться на свій дім, не чутно нічого окрім тихих шурхотів створених природою. Дрім всміхається і прихиляється ткнувшись головою у чуже плече.

–Дякую, Панз. – прошепотів він.

Зараз життя не було ідеальним, кошмари та травми все ще не зникли і турбували їх обох. У Дріма все ще були погані дні, коли бажання повернутись та сумніви підсилюються, але вони працювали над цим. Вони щасливі, щасливіші ніж тоді і цього достатньо. Панз притягнув того до себе.

–Будь ласка, Дріме.