Жорстока війна,
Яка невідомо ще скільки буде;
Висока весна,
Що дає дихати на повні груди.
Утіха одна:
Це монотонність і сингулярність.
Свободи ціна -
Пережити безумства й безкарність.
Глибокі моря,
Та цей біль залягає ще глибше...
Це на небі зоря
Чи це промінь надії ще дише?
Чи це крики царя
Розрізають-пронизують тишу?
Ні, це дух Кобзаря -
Заселяється в голови й пише.
Хороший, добре прописаний вірш !