Нехай темрява поглине день, а ніч обернеться в сон,
Ти і я- немає жодних заборон.
Нехай стиснеться серце, зіллються у дивній фігурі тіла,
Видихнуть стогони сп'янілі від кохання вуста.
Нехай б'ється об стіни присоромлене світло зірок,
Насолоди єдиної шлях- в одну сторону щасливий квиток.
Нехай затихне світ, зупинить плин свій час,
Зім'явся під нами темний, як безмісячна ніч, атлас.
Нехай розсипаються в пил, зібрані докупи думки,
Тут неважливо як, тут важливо наскільки.
Нехай затинаються штори, ховаючи сором очей,
Вуста- такі пристрасні, припали до ніжних грудей.
Нехай всі мовчать дуже голосно і рухи такі нетривкі,
Сплелились воєдино так міцно й цілунки такі вже терпкі.
Нехай понад прірвою ходимо, хапаючи гучно повітря,
Б'ючись об стіни не стихне запал невгамовного звіра.
Нехай я не я, нехай ти не ти, коли існує єдине- ми,
Зачинена нарешті кімната міцними дверми.