Сни

Вона більше не бачила снів,

Не думала, на що схожі хмари.

Не гладила дворових котів,

Не торкалась до своєї гітари.

У квартирі завжди було чисто,

Без цукру пила ранкову каву.

Закривала вікна від пташиного свисту

І весь час тонула в якихось справах.

Вона не всміхалась водію у маршутці,

Тепер не писала комусь довгих смс.

Не ходила в улюбленій подертій куртці,

Не навідувалась до знайомих адрес.

Не ставила квіти в горшках на полиці,

Не виглядала у чорному небі зірок.

Нікому не розказувала своєй таємниці,

Ховаючи її в тумані безкінечних думок.

Зашились в блокноті недописані пісні,

А сусіди не жалілись на спів у суботи.

Рідні вулички стали чогось їй затісні,

А дні тягучі й бридкі до блювоти.

Калюжі і дощ, зупинка й трамвай,

Пом'ятий квиток і червоне світлофора.

На нього піде, не почувши "стривай!"

Загубившись в своєму "завтра" й "учора".

Промокне до нитки, підніметься на третій,

Тихо сидітиме на холодних сходах собі.

І скільки б не крутилася вперта планета

Не вдасться закінчитись байдужій зимі.

також я тут ❤