Вона фарбувала ті вуста як заплакані очі.
Помахами вій дивилась блискучими зіницями у вікно,
І промовляла чарівні рядки із тієї солодкої пісні,
В якій мовилося
Про те, де б ми могли бути разом…
Про те, де б ми були щасливі…
Й де він кохав її до нестями.
Вона хотіла бути як та пісня,
Сумна й весела одночас,
Але не склалася та пісня
Й вона вже не полюбить як в той раз.
Не судіть суворо, перша моя поезія, вперше ділюся😊