І кожен дотик - як крізь шкіру
І кожна думка - мов жива
Завмерлий час у співі плину
У сутінках: луна, луна...
І в кожній краплі чутно голос
А в цьому голосі душа:
Кричить, шепоче та наосліп
З гори до низу - й пропала
Летіла, билась з вітром рваним
Потік рукою підхопив
І пальці сплетені в стражданні
Холодний спокій розтулив
Я в голові питання мала:
Як жити, бути як мені?
Чи маю я на щастя право?
А дощ все лив, як у вісні
І дощ кричав і дощ сварився,
Він бив так спрагло, що є сил
У мені відчай розчинився
І я вся зникла, наче дим
І я з ним йшла, і я літала
І всюди в всьому я була
Із тінню світло підглядала
Нарешті в світі я жила
Він обіймав і він був поруч.
Цілунок з присмаком роси -
Ковток повітря через сльози,
Це все залишилось в мені
Крізь біль я можу ще сміятись,
Хоч сум так глибоко в мені,
Ще є куди й за що вертатись
В життевий плин, в життевий плин
