Холодна гойдалка колихає нічне небо. Самотньо крутиться зі скрипом карусель. Сніг вкриває тверду землю, ніби пледом, Бродить тихо між закритих вікон і осель. Під сухим голим деревом, на корінні, Розбитої гітари порвані сплуталися струни. Сховались загублені акорди у вербинні, І мигає з ліхтарем сірий місяць юний. Прощальна пісня, ніким так і непочута, Замовкла і на дорозі тихо прилягла. Слова жалю, немов слизьку отруту, Засушила і сховала вулична розбита мла. Дерев’яні уламки розбіглися по льоду, Склавши собою чиїсь післявтечні сліди. Як старт невидимого, таємного польоту, Зорі дорогами наверх стали у ряди.
*
я буду дуже рада вас бачити у своєму тг-каналі з віршами, життям, фанфіками