Це збірник моїх віршів, які я можу закинути в категорію "родина". Смачного
《Крики》
Я кричала, молила: "Будьте ласкаві!"
Тільки ніхто зовсім не слухав.
Останньою краплею стала секунда.
"Та щоб його! Здохни ти в муках."
Я сиділа на холодному кафелі,
Навколо мене калюжа крові.
Був якось шанс, була і надія
Та вони, видно, з відчаєм в змові
"Егоїстка, закрилась у ванній!"
Холодне тіло лежить непорушно. "Відкривай, не мовчи!" - почувся ще голос "Що ж ти там робиш, ледащо?" Кричали, пищали, - ніхто вас не чує, Чому ж ти мене не послухав?
*** Лезо, кров, темніє в очах. Щастя, душа, - все в пух і прах. Тепло і надія здохли давно, Мене ти не чуєш, Богом не дано.
***
Повертаюсь додому На руках нові шрами. Вони, мабуть, не зійдуть місяцями... Ні, я не жаліюсь, Просто цікаво: Чи справді все бути так мало? Кровоточать зап'ястя. ні, я не страждаю. Просто чогось таки не вистачає... Повертаюсь назад, не змила ще крові. Шрами старі - накладаються нові.
*** Подивись на мене, поглянь, що ти зробила. Ти ніколи не відчуєш ані краплі провини. Згинуть птахи, потонуть змії, Небо впаде, зникне промінь надії, Ти ніколи не зможеш, жалюгідна людино, зрозуміти, що таке слово. Ти штовхнеш на перила, зламаєш руку, що зараз пише рядки. А потім скажеш, наче стреш мені пам'ять: "Доню, ходи-но сюди".