Не хочу я бачити квітів на святі,
Не щастя вони атрибут.
Не завжди вони розквітають яскраві,
Не завжди вони добробут.
Це те що убило багатсько народу.
Отрутою квітло у день.
Це те що збивало в труху породу,
Від гір залишаючи жмень.
Це те що духм'яно душило на цвинтарі,
Лжало тут біля труни.
Це те що так само кидали на вівтарі,
В вази ставили на столі.
Лише ці рослини змивали кордони
Між святом і горем завжди.
Та нащо мені всі ті кляті колори
Коли не мають сенсу вони.
Богиня🛐🛐🛐