Ме-ло-ді

Мелоді. Скільки разів я чув це ім'я,

Стільки ж разів в мене закипала кров.

Мелоді, ти була мені, як сім'я,

Я думав у нас почуття, я думав у нас любов.

Мелоді... якою мерзенною ти насправді була.

Розбила мені серце, збрехала про почуття!

Напевно, ти б навіть убити мене могла,

Але я буду першим — життя за життя.

Мелоді, я добре знаю де ти живеш,

І в якому кафе ти ранками п'єш каву.

Люба, від мене ти не втечеш...

Я настільки близько, що можу підлити тобі отраву.

Мелоді, помсту подають гарячою без нічого,

Але ти по бажанню можеш додати солі

Ти завжди була готова до різного, а до такого?

Я знаю, ти боїшся мене супереч своїй волі.

Ме-ло-ді, я можу сказати кожен склад з ненавистю.

Я можу виплювати ці склади, як погану жуйку.

Буду спостерігати з великою цікавістю,

Як твоя голова спіймає залізну, гарячу пульку.

Мелоді, ти не чекала, й не чекатимеш,

Але я обов'язково повернусь.

І після, аж до смерті, ти в кожному мене впізнаватимеш.

А смерть буде скорою, як і наша зустріч, клянусь.

Коли юні матері виведуть на прогулянку дітей,

Літнього вечора, коли сонце сяде за небосхил й саме тоді,

Ти впізнаєш мене серед тисяч непроханих гостей.

Ми поглядом знову зустрінемось,

Ме-ло-ді...