Вона любила ранкову каву,
Навіть без цукру.
Він любив занадто солодке какао.
Вона була ніжною хмарою,
А він буйним вітром.
Вони були різні, але мали дещо спільне.
На них дивилися ті самі очі.
Дівчина не вміла кохати,
Лише дружити.
Вона пам'ятала турботу,
Сльози, сміх
і щирі розмови, що тривали до ранку.
Дарунки, підтримка й обійми
Зігрівали її навіть під час холодного світанку.
Вона не хотіла обирати
Та навіть нікого втрачати.
Однак, не вміла дівчина кохати.
Та була холодною гіркою кавою,
А той солодким гарячим какао.