Коли ми тільки зустрілись,
Приблизно о п'ятій чи двох.
Здавалось ми розлучились,
Тепер не позбудусь обох.
Приходив ти лиш в пітьмі,
Коли згасав екран телефону.
Ти плутав думки мені,
Вбивав мене без отрути й патрону.
І все що лишалось - дивитись у стелю,
Казати, що це не кінець.
Допоки мотузка не зв'язана в петлю
Не піде усе на нівець.
Приходила лиш тоді,
Коли обирали за мене, тим дивом.
Сміятись хотілось мені.
Тебе будило - тротилом та димом.
І все що лишалось - мовчати й дивитись,
Легені як рвав оксиген.
Могла б я чомусь з цього навчитись
Та досвіт й тоді був би тлен.
Коли зустрілись у трьох,
Під "БАМ!" тривог чи радіо фон.
Мене розділило на двох,
Що в голос один кричали та тон.
Що все що хотілось, то просто дожити,
Триматися й далі іти.
Та друга частина воліла померти,
Ніж жити з усім, що в мені
Коли вони зібрались і зникли,
Залишивши дріт й телефон.
Лишалося лиш казати "не скигли",
Ввімкнувши пісню на фон.