розписані віршами стіни, власноруч пофарбована стеля — знайомся, люба, це моя оселя. оселю, ти теж знайомся, це моя дівчина. і я знаю, що це звучить наче я впала якщо не з сьомого, то, як мінімум, п'ятого неба. незрозумілі танці під українське інді посеред кімнати. прошу тебе, оселю, досить підглядати. ораторське мистецтво точно не для нас та ти, читаючи вірші, вводиш мене в якийсь магічний транс. кажеш, що діло не в тобі, а у віршах, наприклад, Олі Духоти. дешеве червоне вино біля ліжка, ми не п'ємо, це для атмосфери. кліше двадцять першого сторіччя. ми разом пробиваємо дно, чекаючи поки на підвіконні засохнуть наші улюблені квіти. творчі особистості і все таке. ви повинні зрозуміти. врешті-решт, ти стоїш на колінах. я молюся на тебе. в неділю точно схожу на службу до церкви — випромінюю гріх одними лиш думками. оселя радіє, що я більше не плачу ночами.
top of page
bottom of page