Невагомо кружляючи в танці Опускається перший сніг. Все потроху біліє, як в казці, Так раніше здавалось мені. Він летить, такий ніжний і вільний З вітром грає у ігри зими. Я дивлюся на нього й повільно, Поринаю в забуті сни. Сердце знову стискає від суму. Як же так, що знову зима? Чари казки розвіюють думи, Перекреслила все війна. Пам'ятаю як в білому танці, Точно так кружляв інший сніг. Як від страху стискала пальці, На підлозі стелила нічліг. А як зараз тим хлопцям в окопах, Там де з попелом змішують кров? Тим, хто йде по заплутаних тропах Серед поля, руїн, дібров? Не радіє тепер моє серце, Коли тихо падає сніг. Все потроху біліє, як в казці, Так раніше здавалось мені...
Я на початку: о, віршик про сніжок *чекає щось на кшталт "білі мухи налетіли..."* Я в кінці: *витягую ножа з серця*