Знову ранок стратив горбату ніч Знову ми блукали й ніде не вийшли Знову Сонце димне, Сонце колишнє Познімало нам темний вельон з пліч Я того не знаю, розкинь на картах Хто із нас Ярило, а хто — Ікар Хто із нас отримує вічний дар Хто із нас стоятиме в його вартах Ти мене не бачиш, я — вітерець Ти мене не чуєш, я — сині трави Я чекаю погляду, як розправи Я чекаю смерти, а ти — борець Знову жовте гілля стає зеленим Раптом ти зітхаєш і десь летиш Можна сперечатись, але облиш — Кожен, хто літає, умре блаженним
top of page
bottom of page
Зворушливо, що саме цей вірш тут перший 🥺