《 》
Я ніколи не звикну до осені,
До її опалих листків,
До божевільного бажання забутись у сні,
До цих коротких ранків.
Я ніколи не зрозумію її філософію:
Вдумливу, мудру, неминучу,
Але незрозумілу мені до жалю,
Не близьку мені й навіть болючу.
Я ніколи не буду її чекати,
Чекати її прохолоду,
Чекати її красу й проблиск теплоти виглядати,
Бо вона завжди забирає найцінніше, забирає свободу.
25.09.2023