ПЩТМСЗ

Потерпи, моє миле-гаряче, Я прийду після зливи, неначе Веселково-солоне проміння. Ти ж терпи тепер до потемніння. Ти не плач, в тебе теплі долоні. Я іду крізь каміння і квіти, Я зриваю їх: білі, червоні, Чи не можеш ти ще потерпіти? Чом кричиш ти, ридаєш так гучно, Як мала вередлива дитина? Знаю, плакати легко і зручно. А чи знаєш ти, як я загину? Як танцює вогонь із водою, Як керує удача бідою, Я, сльозами тяжкої розпуки, Упаду на твої білі руки.

#конкурс