Варто лиш заплющити очі- повертаюсь я знову туди,
Де мріяла щиро і довго, де навіки залишились дні, що спогади яскраві дали.
Любов, кохання і зітхання...
Перші довгії ночі, сиділа аж до світання.
Жити, любити і вчитись- вчитись сприймати невдачі, вчитись любити і знати, що робити помилки- нормально.
Мабуть так було треба, щоб склались докупи думки-
Тільки тоді коли взнала щасливого життя сторінки.
Поволі та невпевнено я вчу себе і світ- аби себе пізнати потрібно відкрити не сотні воріт.
Чорне, біле, трохи сіре- всі відтінки відчути і бути
Собою.
Попри усе і попри усіх
Сусідам і ворогам насміх.