Накивати п'ятами від себе.
Мчати без спочинку навтьоки!
Не жаліти ні туман, ні небо...
На безлюдний острів, між морів.
Бігти силоміць безперестанку.
Злитися з свідомістю ночей.
Вижити і дати обіцянку,
Що з болота ти колись втечеш.
Дихаєш – вгрузаєш, рвешся вгору:
Виповзаєш із трясовини,
По-пластунськи видихаєш скоро,
Та провалюєшся глибше в іншу мить.
Вгору – вниз. Униз, униз – і вгору...
Все життя зиґзаґовий рельєф.
Як тут не зірватись випадково?
Й все це точно не лікує смерть.
Я люблю. Я мрію. Знаю рейки,
По яких я маю певно йти.
Та обабіч проростають фейки,
А емоції заводять в тупики.
Колії руйнуються раз-по-раз,
Бо хтось не шкодує для них бомб.
То "гніздо" влаштує, як на показ.
То підловить на ковзкий "млинок"*.
Але вибір у твоїй кишені.
Якщо знаєш, як й на що ідеш,
Силу волі забереш до жмені
Й стрілки правильно переведеш.
* "Гніздо" і "млинок" – умовні назви видів пасток, які влаштовували на залізничних коліях для зупинки потяга. Детально способи створення таких пасток описав Юрій Горліс-Горський у книзі "Холодний Яр" про свою участь у повстанській боротьбі в однойменній місцевості на початку 20-х рр. ХХ ст.
14.04.2024
©️ Nаталка