Його очі сміються мені уві сні, повертають життя у буденність,
Осявають шлях в непроглядній пітьмі,
Та не розпалюють у мені непевність.
Усе ясне й чітке-
Сліпуче розуміння
Усього що довкола, що видно і не видно.
Сиплють іскрами, поглинають у свою глибочінь,
Загоюють рани від гнітючих часом падінь.
Його очі...
Ці сіро-блакитні світи,
Скільки ж усього буде, але ж дозволь мені увійти,
Пізнати простори палаючих вогненних земель,
Можливо, знайти край берега той самий "мій" корабель.
Його погляд- миттєвий, що у душу саму зазира,
Я тобі ж цю самую душу готова віддать ледь задарма.
Просто пообіцяй- крізь десятки, а може і сотні років дивитись на мене так само блаженно й невинно,
І може інколи слухать розмови мої невпинні.