Моя люба пані,
Я виконаю все, що ви накажете,
Я виконаю все,навіть помру.
Лиш перед цим дозвольте те зізнання,
Яке переверне стосунки всі мов гру..
- Дозволите?
- Що за питання? Дозволю звісно,кажи швидше лиш.
Тоді слухайте уважно і не перебивайте.
— За вашу усмішку чарівну,таку привабливу й м'яку
я перебила б пів країни,щоб бачити лиш вас одну.
За пір'ястий,крижаний дотик..хоч і холодний та розтопить те серце що б'ється в грудях,
Приглушений й ритмічний звук він замінив той серця стук.
- Але ж..
-Просила ж вас,не перебивайте
Я бачу що терпіння вже немає,
Тому скажу все коротко я вам.
Люблю я вас завзято й так зухвало,та лиш надію ви дасте навряд..
Її слова перебив сонорний дзвінок,
Як в сні та відповідь звучала,та не почув її ніхто..