Він проводив смичком по заржавілих струнах.
Тільки мені мелодію ту грав,
Лише на мене дивлячись,
Пісні свої писав.
День за днем, безперестану
Весь час старанно грав.
Поки не зіпсувались струни
І не виснажився сам.
Так і зламалася твоя скрипка,
Змовкла та музика душі.
Метелик мій так прагнув світла,
Що свої крила попалив.
