Місяць гнувся вже додолу,
ми силіли під столом
і писали гарні вірші
на убогі теми знов,
я дивилася на тебе,
мов ягнятко на овечку,
і ми враз з'єднались важко,
ти зітхнув, а я ревіла
все скінчилося на тому,
що ту петлю закрутили
затиснули за зубами
і впустили табуретку,
і запахло гнилим м'ясом,
і додолу вже кістки,
розповзлися таргани
по кімнаті білій зранку,
і затухло все довколо,
пісня вже лунать скінчала,
і ми дивилися у очі,
мов убиті горем двоє,
та та усмішка мімічна
все сама сказала,
що не було того щастя
коли разом помирали.