Дзвони мені щодня,щоб розказати
Про те,як жити ти без мене ще не звик.
Я трімко телефон в руці буду тримати,
Щоб ти не слухав серця мого крик.
Дзвони мені щоночі,щогодини,
Твій голос завжди гріє мою душу.
Прощай,пробач,не можу говорити
Тікать від болю у душі я мушу.
Давай ми завжди будемо сміятись,
Щоб суму на обличчі й не було
І нашу зустріч з тріском в серці уявляти,
Щоб всі сказали"Не потоне їх судно".
Дзвони мені,я завжди візьму трубку,
Я щиро розповім тобі про те,
Як ніжно хочу я стиснути твою руку
І обійняти,потиснувши плече.
А доки ми будемо говорити,
Сміятись, плакать,й жити вдалині,
Пройде цей час,
І скоро зможу я тебе вже обійняти,
Й забути про розлуку у туманному вікні.