Була середина березневої п'ятниці, зйомки серіалу "Венздей" вже майже підійшли кінця. Знімали у Румунії, що було достатньо далеко від дому майже усього основного касту, зокрема Дженни та Крісті.
На площадці була перерва, як мінімум у Гвендолін. Тому, статна жінка ходила по студії, яка була недалеко від замку Кантакузино, і чекала нагоди відати подарунок дівчині на майбутній день народження. Жінка не знала чи зустрінуться вони ще після зйомок, і до самого випуску серіалу. Ортега ж була у вітальні з іншими підлітками: Еммою, Хантером, Персі. Вони включили собі фільм, просто відпочити.
"Джен, підійди, будь ласка, на балком на другому, треба поговорити - написала старша"
Вони вже давно обмінялись контактами, винятково для роботи, звісно.
Відповідь не довелось довго чекати, через декілька секунд повідомленя було прочитано. "Боже, чому я так хвилююсь?" – подумала Крісті, тримаючи в руках невеликий пакуночок.
"Вже біжу, жінко)"
_____
Вставши з дивану, на якому четвірка сиділа, дівчина почула позаду гарний жіночий голос
– Джен, ти знову до своєї "жінки"? – в жарт запитала Маєрс
– Так. Повернусь по можливості – достатньо саркастично відповіла чорнява і вийшла.
_____
Молодша швидко дійшла, навіть скоріше добіжала, але для Крісті кожна хвилина, навіть секунда, йшла як година. Хвилювання поростало, а відчуття часу покидали її.
– Ти гарно виглядаєш сьогодні – перечікаючись поглядом з подругою, тихо прошепотіла доросла. Дженна ще не перевдягалась у роль беземоційної дівчини вбивці, бо її частина починалась пізніше, і була в червоному платті.
– А? – незрозуміла молодша, чи то їй здалось, чи все ж таки справді кохана її серцю людина таке сказала.
– Ти мене прекрасно почула – в їх спілкуванні завжди були подібні "підколи", та якийсь сарказм, але ця фраза звучала якось особливо.
– Дякую – засоромилась дівчина – це дуже мило) – Ортега підійшла ближче до жінки
Після невеликої паузи Гвендолін нарешті сказала
– Йой, точно! Я маю для тебе дещо – почала вона дістаючи, щось з карману
– Щось для мене? Коли стога директорка стала такою доброю?)
– Це одноразова акція, міс Аддамс – посміхнулась Гвен, відкриваючи маленьку білу коробочку. А там був кулон, на міцній, на вигляд, мотузці. зелений камінь обвіяний металевою ниткою. Видно було - робота досконала і напевно не дешева – Це тобі, Джен, сподіваюсь сподобається)
– Вау! Він такий гарний, дякую вам - майже не плачучи сказала молодша, вона аж ніяк не очікувала такого милого подарунку від жінки
– Тобі дякую. Люблю працювати з тобою – посміхнулась Кріс, простягаючись одягнути кулон на шию дівчинці, і коли нарешті закінчила промовила ледь чутно - тобі дуже личить, кохана
– Він неймовірний! – їй сподобалось, це був подарунок від Гвендолін і він був прекрасним.
Дженна хотіла запитати, мовляв "за що така честь", але час жінки перерви підходив кінця, та й Ортезі треба було готуватися до зйомки. Вони ще буквально вилинку стояли дивлячись одна на одну, просто запам'ятати цей момент, і розійшлись.. У голові Гвендолін залишилось лише одна думка - "чому вона сумна сьогодні?"
__________
Через годину всі сцени з жінкою нарешті дозняли, і та виходячи з площадки побачила Дженну, чи точніше готичну дівчинку. Ортега вже не була тією яскравою та стриманою, тепер вона підліток, який може одним поглядом вбити та закопати свої останки - і це захоплювало.
– Ви як завжди вбивчо виглядаєте, міс Аддамс – жартівливо шепнула жінка підійшовши до дівчинки
– А ви як завжди сенсаційна) – посміхнулась у відповідь вона
І вони розійшлись, такі моменти рятували сумні та безсенсові дні.
_________
Гвен була до неможливості втомлена, але до номера йти аж ніяк не хотіла, "там так самотньо.." - казала вона собі. Тоді вона пішла до гремірної, зняла макіяж, перевдягнулась і пішла на вулицю. Заходила в маленькі заковулки; фотографувала життя навколо; ходила по містах, у які б раніше нізащо не пішла б. За декілька годин жінка зрозуміла, що обійшла всі цікаві місця, і повернулась, купивши собі каву. І просто дивилась, інколи щось записувала чи малювала.
________
Пройшло чимало часу, більшість людей пішло, да й сама жінка вже відійшла, сіла у кафе, недалеко від павільйону.
– Вечір, директорко Вімс, – почулось позаду. Крісті знала хто це, як мінімум бо увесь акторський склад пішов додому, або збирався це зробити – чого ви тут так пізно?
– Хм, добрий, міс Аддамс – обернулась старша, перед нею стояла зовсім втомлена дівчина, ще з макіяжем та повним образом молодої відьми - як бачите чай п'ю, а ви?
– Тебе побачила, вирішила зайти – підходячи ближче сказала Дженна, для будь-кого це був би шок, що сама Венздей Аддамс може бути такою милою по відношенню до когось.
– Ну то сідай) Якщо маєш час звісно – посміхнулась Гвен, як побачила на шиї той кулон. Зелений перелив каменю додавав акценту темним, як ніч очам.
– Ще раз дякую – торкнувшись прикраси, промовила дівчина, помітивши, як жінка дивиться на її шию – я думала піти в примірочну. Можливо ти б хотіла приєднатися?
Не роздумуючи Гвен похитала головою, неначе кажучи "пішли", і зробивши останній ковток – зібралась та пішла разом з дівчиною.
_________
Думаю, між ними була якась напруга, чи щось.. це просто заважало говорити. Таким чином, акторки дійшли до цілі майже мовчки, можливо випадково торкаючись руки чи пересікаючись поглядами.
– Як твій день? – нарешті заговорила Гвендолін, відкриваючи двері, щоб пропустити молодшу.
– Все добре, але дуже втомилась, все таки це вже занадто - закидуючи речі на стілець, підтримала розмову Дженн – Твій як? Чула ти сьогодні закінчила більшість сцен)
– Та! Це цілковита правда – посміхнулась ледьве помітно вона, закриваючи на ключ вхідні двері – але я гарно пройшлась містом, і тобі раджу)
– Розповіси про цікаві місця? Як буду мати нагоду, обов'язково сходжу. – починала знімати мейк дівчина
– Якщо хочеш.. – жінка підійшла ззаду Ортеги, поставила собі стільця та почала розкутувати волосся молодшої – ти ж не проти?
– Аж ніяк – промовила може трохи здивована Дженна, але цього вона не показувала.
Тоді Крісті почала свою розповідь про неймовірні місця Бухареста, а сама занурювала пальці у волосся, тим самим розплутуючи його. І так допоки допоки дівчина не закінчила зі своїм перетворенням. Дівчина уважно слухала, інколи запитувала щось.
– Не хочеш вина? – різко, коли у їх розмові була певна пауза, запитала Дженна. З під столу вона вже дістала пляшку португалського сухого – просто, чому б ні?)
– міс Аддамс! не рано? – пожартувала Гвен – але гріх відмовити такій дівчині)
– Це ви з ученицею п'янствувати збираєтесь, Вімс, тому)
____
Вино було розлито, на вулиці - жахлива темінь, але то й недивно, вже майже перша, чи то так здавалось? Час йшов швидко, змінилась не одна тема, усмішки та емоції і точно не одну годину вони там сиділи.
– Гвен, розкажи про свої стосунки
Схоже, ніч стала п'яною, делікатнішою, що Дженна вже не боялась зробити щось "не так" при дорослій. Навіть встигла перевдягнутися.
– Ну.. у мене їх було немало, бо й років мені трохи є – почала Крісті – я не певна, що саме тобі сказати.. головне не попадати на бридків хлопців, вони і себе, і тебе підіб'є, і підеш на дно... – вона почала згадувати свого колишнього, та й не тільки.
У якийсь момент розповіді, п'яна Ортега сказала те, що напевно, неповинна була..
– У тебе були дівчата?.. – робко запитала вона
– З чого такі запитання?
– Цікавість – тоді дівчина підсіла ще ближче, у очікувані відповіді від старшої
– Ні, романтичних стосунків з дівчатами у мене не було.. але я була закохана..
Але розповідь швидко перебив всхлип.. Емоції. Чи стосувався плач Ортеги теми розмови? Ні. Дівчина дивилась на високу, талановиту, самостійну жінку, і з кожною новою темою, з кожним новим бакалом, бажання доторкнутися вбивало її.
– Сонце, щось сталось? – нарешті запитала Гвен, певний час вона просто не розуміла, що відбувається. Так, безумовно, на неї теж впливав алкоголь, тому треба був час проаналізувати ситуацію
– Я люблю тебе – прижалась до жінки Ортега, вона не мала бажання це говорити, але слова самі випалии з вуст. – дуже люблю
– Джені, все добре, я знаю – жінка також ніжно пригорнула свою подругу, вона й справді все знала, як мінімум підозрювала.. як і всі навкруги, було тяжко не помітити. На той момент Крісті не розуміла, як варто поступити: бо все ж таки у неї є хлопець, і дівчина на 20 років її молодша..
Ортега просто обіймала її у відповідь, вона хотіла залишитися у цій миті, але страх.. страх, що на цьому все й закінчиться вбивав ще більше.
________
Пройшло буквально декілька хвилин, Крісті намагалась заспокоїти дівчинку, завжди боляче бачити кохаану людину у розпачі.. У той момент Джена подивилась у блакитні, небесні мов сінеє море очі, на яких от-от і теж покочеться сльоза, справжня сльоза кохання. Рука молодшої доторкнулась обличчя жінки.. і почувся хрипкий голос:
– Можна? – дівчина хотіла сказати ще щось, але її губи накрили інші
Гвендолін не розуміла що буде далі, але в той момент було лише одне бажання - кохати ту що поряд.. Губи ніжно, трохи доторкаючись налягли, але не пройшло й пів секунди, Кріс відпустила.
– Пробач, я не мала
Тоді вже друга дівчина потягнулась до жінки, і це став страсний поцілунок. Вони все ще були п'яні і не дуже усвідомлювали свої дії та наслідки. Поцілунок поглибився, і Гвен відповіла взаємністю. Жодна з них не хотіла відпускати, до поки повітря не закінчиться.. і почались тяжкі подихи, та несподівані дотики.
________
З того часу Дженна майже не знімала подарунок.. але що він означає зараз? Можна лише здогадуватися. Ніхто так і не знав що відбулося тієї ночі, і що було потім.. це назавжди залишиться між двома закоханими.