Під зорями стискаються скроні
венцем із жалю.
Шипи на чолі та долонях –
Не видихнути спогади,
Не вдихнути мрії.
Тихіше кричи, не збуди сусідів.
Під зорями стискаються скроні
венцем із жалю.
Шипи на чолі та долонях –
Не видихнути спогади,
Не вдихнути мрії.
Тихіше кричи, не збуди сусідів.
Чому ти тут, а я десь там далеко?
Чому не я лечу назад, а журавлі й лелеки?
Чому провину відчуваю я?
Бо бережу для нас моє життя.
Чому я хочу в небезпеці бути?
Аби хворобу в голові своїй не чути.
«Пісня «Дім» або «Чужі імена». Написалась сама й випадково Я чужі імена ховав за чужими спинами, А від п'ятої ранку до обіду згадував своє. З крану вода мутна тікала краплинами, А я чув як серце словами печальними б'є. І стояв десь мій дім, дах набока з'їхав, Там відчинене вікно чекало свого лиха, Там відчинені двері оголили поріг, Я так хотів до дому, та знайти його не зміг. Я так хотів до дому, та знайти його не зміг. . https://t.me/elenaoksssworks — мої роботи :)
Я пам'ятаю палко перший день.
У "Сальвадор" ходив спочатку - як в музей.
У місці де палила вся єліта,
Вершки інтелігенції рідного міста Київ.
Дизайнер має чемним бути, концепція проста,
Але я прогуляв, мабуть, ту пару, й заробив хвоста.