Під зорями стискаються скроні
венцем із жалю.
Шипи на чолі та долонях –
Не видихнути спогади,
Не вдихнути мрії.
Тихіше кричи, не збуди сусідів.
Під зорями стискаються скроні
венцем із жалю.
Шипи на чолі та долонях –
Не видихнути спогади,
Не вдихнути мрії.
Тихіше кричи, не збуди сусідів.
《Крики》
Я кричала, молила: " Будьте ласкаві!"
Тільки ніхто зовсім не слухав.
Останньою краплею стала секунда.
"Та щоб його! Здохни ти в муках."
Я сиділа на холодному кафелі,
Навколо мене калюжа крові.
Був якось шанс, була і надія
Та вони, видно, з відчаєм в змові
"Егоїстка, закрилась у ванній!"
Холодне тіло лежить непорушно.
"Відкривай, не мовчи!" - почувся ще голос
"Що ж ти там робиш, ледащо?"
Кричали, пищали, - ніхто вас не чує, Чому ж ти мене не послухав?
// я тут заради критики, тому вперед~
Я'дар
Сніжинки кружляють, падають вниз,
З ними кружляємо ми.
Напиши в моєму серці кодом, проблеми й хвилювання,
Обіцяю, що знайду я відповідь до кожного питання,
До кожного «чому», «навіщо» та «коли»,
О ні панове хай не плаче коли мене між очі бив
я не бажав щоб він неначе собі у світлі, але гнив
Він знав всю смерть і гнів , що за спиною біль та плач
Та в раз як дав я йому бою він взнав , що з'явиться карач
Як ти розбив мої доми і думав , що не буде кари
Як ти на день смертей других так радісно вже вів паради
Якщо організм це місто,
Я відчуваю як руйнується воно.
Зникають площини районів,
Немає кварталів з квітами більше,
Люди зникають, домівки руйнуються,
Руйнуються під тиском смутку,
Диво
Я хочу повернутися в той день
Коли все на світі було осіннім дивом
Коли не чула ще твоїх пісень
І не була такою вразливою
Я хочу посміхнутися тобі