Вірші та поезія

О ні панове хай не плаче коли мене між очі бив

я не бажав щоб він неначе собі у світлі, але гнив

Він знав всю смерть і гнів , що за спиною біль та плач

Та в раз як дав я йому бою він взнав , що з'явиться карач

Як ти розбив мої доми і думав , що не буде кари

Як ти на день смертей других так радісно вже вів паради

Давай мовчати голосно й нестримно. Так ніби в нас відняло слух, Так ніби в цьому вже немає сенсу... Так ніби слова - причина страшних мук. Давай мовчати так, як ми любили. Давай мовчати так, як любив я. Давай нарешті перестанемо шукати Потрібні для нас кожного слова! Давай мовчати тихо й безкінечно... Розмова не вартує тих страждань. Давай зітремо з пам'яті моменти Наших навічних голосних прощань. Давай мовчати і не згадувать ніколи Наших безглуздих і гучних сварок. Давай лишатись разом до останку - Розмотувати дум страшних клубок. Слова останнє, що нам зараз треба. Нам вічна тиша - то найкращий друг. Давай мовчати навіть за умови, Коли захочеться сказати щось у слух.

Ти бачиш мене милою та хорошою,

Як решта, – звичайною.

А я танцюю танго зі своїм демоном

Під веселу мелодію.

Я закидаю ногу на його стегно,

Поки він хапає мою талію.

Чисті краплі дощу

На прозорому склі

Бачать хмари і сум перехожих

Нема їх вини, що для когось вони не пригожі

Вони бачили небо і зорі

Сходи й заходи сонця