#moonchaistory #НадрукованаСміливість #A #тиждень_сміху #АндрійМельник_СаРан #комедія #міні #Закінчений #ночівлявлісі На що може перетворитися проста поїздка з друсями в ліс , або що буває , якщо дати Кирилу бути за кермом - КИРИЛЕ , ПРИБЕРИ СВОЮ НОГУ! - МЕНІ НЕМА БІЛЬШЕ КУДИ ЇЇ ДІТИ! - Ви там ззаду , ану заспокоїлися! - Не кричіть так , в мене вуха болять..... В салоні Андрієвої машини зараз було ой як не нудно. Всі четверо зараз намагалися комфортно вмоститися в салоні , адже на них чекала ночівля прямо там. Андрій з Са Раном сіли на передні сидіння . Мельник вкрив його пледом , аби той не замер , а Альбіна з Кирилом намагалися зручно вмоститися на задньому сидінні , і , схоже , у них це виходило недуже добре. Компанія виїхала в ліс на пікнік. Для Кирила ця подія була особлива , бо після того , як хлопець отримання права , Андрій дозволив сісти йому за кермо своєї машини. Тож Кирило вивіз їх з Києва до місця призначення. Все було бездоганно : вони посмажили шашлики , грали в ігри , їли та гуляли , аж доки діло не дійшло до того , що потрібно повертатися додому. Андрієва машина , чомусь , відмовлялася заводитися. - Ех , а все ж було , бляха муха , так гарно. Са Ран ще більше вкутався у плед , повертаючи голову до Андрія: - А що таке "бляха муха"? - Альбіно , я ж просив не вчити Са Рана лайки. - Йой, хай краще почує від мене ніж десь за гаражами. Кирильчикуууууу - Га? - Сонечко моє - Так... - Зайчику мій - Так~ - Тебе втопити чи на дереві повісити ? - А можна третій варіант? - Гм? - Помилувати й пробачити - Розмріявся. - За що мені такі страждання? - Може за те що завдяки тобі ми ночуємо посеред лісу , в машині , в ста кілометрах від Києва , та ще й без мобільного зв'язку , аби нас хтось забрав!? Мама там мабуть вже все місто на вуха поставила. - Бери вище: вона вже найняла військову розвідку для нашого пошуку - Андрій повернувся , дивлячись прямо на Кирила - скажи мені , яким чином можна було забути заправити автомобіль , коли я тебе попросив це зробити!? І якого біса ти сказав про вже коли ми вже були в лісі!? - Ой все , забув так забув , я вже вибачився. Бачите , я тут зараз в такій же ситуації як і ви . - Ой , та ти тут розлігся , як король , якби Андрій мене не стримував , то ти вже б валявся трупиком десь у Дніпрі. Андрій далі не слухав їх , він позіхнув , повертаючись до Са Рана. Са Ран був доволі ніжною натурою , і Андрій прекрасно розумів , що для хлопця це все є некомфортним . Са Ран повернувся до нього , сонно уміхаючись , а потім на його обличчі з'явилося щось схоже на переляк. -Сонце , все нормально? У відповідь на це Андрій отримав сильного ляпаса - А мене за що??? - Вибач , у тебе комар на щоці сидів... -ХА-ХА-ХА ---- Ха -ха - ха - я не можу з вас. - Метелику , ти хоч не лусни там. * * * - Андріююю - М? - Андрію! - Я вже 25 років як Андрій. - А де ще один плед? Ти ж не хочеш щоб твоя сестричка замерзла? - А чому ти вирішила , що ми родичі? - ...... - Плед під сидінням - Дяки! - А мені можна - Кирило зробив щенячі очі. - Хай Альбіна поділиться , той плед великий. - Альбінооо - Я тебе зараз цим пледом придушу. - Мовчу. * * * На цей раз почав крутитися Кирило. - Дідько , а де тут туалет? Андрій повернувся до нього : - Поветаєш біля найближчого дуба , доходиш ялинки , і там , зліва , біля березової алеї збудований розкішний туалет з усіма принадами цивілізації , обкладений білим мармуром , з золотою ванною , і душем. - Справді??? - Ага , бляха , спеціально для тебе будував. Кириле , ми в лісі , тут вся територія це і є твій потенційний туалет. Береш , виходиш, і йдеш в кущі. - А якщо мене вовки з'їдять? - Тоді бажаю їм смачного - вставила свої 5 копійок Альбіна. - Сходіть хтось зі мною. - Кириле , не мороч мені голову , ти вже дорослий , береш і йдеш. - Ну й піду. Кирило відчинив двері , його зустрів прохолодний нічний вітерець. Він на секунду завмер , звикаючи до холоду. - Як помру , то поховайте.... - Якщо ти зараз не зачиниш двері , я тебе точно поховаю! - Альбіна ще більше закуталась в свій плед , виглядала воно доволі смішно , бо зараз видно було лише її голову. Кирил бахнув дверима , і направився кудись в хащі. - Ніхто мене не любить, ніхто не приголубить, піду я у садочок, наїмся хробачків.... В якийсь момент він побачив світло попереду себе. Світло наближалося й наближалося , все ближче й ближче. - Невже... - хлопець впав на коліна - То це і є те саме світло в кінці тунелю? - він пустив сльозу - А я ще ж такий молодий... - Кириле? - О Божественні сили , так , я грішив , так , це я вкрав яблучні пиріжки , які спекла Любов Григорів , і сказав що то Альбіна , прошу , простіть мені мої гріхи - Кириле!!! - О , Боги , прошу не гнівайтесь на мене , дозвольте ще написати заповіт , перед тим , як забрати мою душу в потойбіччя. Свої запаси авокадо я заповідаю... - ХЛОПЧЕ , ТА ЩО З ТОБОЮ , ТИ ТУТ ОДИЧАВІВ ЧИ НАПИВСЯ!?!! - А... Кирило почав краще придивлятися до світла - ЛЮБОВ ГРИГОРІВНА?? - А про пиріжки я ще з тобою побалакаю. * * * Всі четверо нарешті сиділи у своїй квартирі в Києві , і пили чайок. Андрій нахилився до Альбіни - А я тобі казав, що вона найме військову розвідку. - Хіба то була військова розвідка ?- здивувався Са Ран. - Бери вище , то були мамині співробітники з роботи. Усіх нагнула , аби ті шукали нас. - Кириле , це був останній раз , коли ти сідав за кермо моєї машина - Я зрозумів. - А що такий сумний? - Та мені ше влетіло за пиріжки - Які пиріжки? - Довго розповідати..

#moonchaistory #АндрійМельник_СаРан #S #Б #Київ #Міні #пропущенасцена #поцілунок #романтика #Закінчений - Це жах! - Так... Дійсно жах.. Єдиний момент , коли Андрія можна було побачити злим - це коли він сидів за кермом автомобіля , який потрапив у київський затор. Лише тоді такий спокійний , і , зазвичай , небагатослівний Андрій , показував свої знання української лайки , яку при звичайних обставинах від нього почути було неможливо. Загалом , стояли вони вже хвилин 30 , і за цей час продвинулися лишень на 10 метрів. Са Ран також тримався з останніх сил - від цих постійних автомобільних гудків у нього вже дзвеніло в голові , тож він повністтю розумів причини дратівливості Андрія. - Це точно хтось у когось врізався. Понадають права ідіотам , а потім стоїш.... - Чш-чш-чш. Са Ран обережно поклав свою руку , на руку Андрія. Блондин затих , повертаючи голову до свого хлопця , який тепер почав гладити його передпіччя, нашіптуючи щось заспокійливе. Андрій спостерігав за кожним його рухом , і був зачарований ним загалом. Він завжди дивувався який його хлопець гарний , і був вражений від того , що його кохає така прекрасна людина. Він миттєво міг заспокоїтися від одного його дотику , що й робив зараз. Са Ран усміхнувся , коли відчув , як м'язи його партнера нарешті почали розслаблятися. - Чого ти... Ти ж казав що тут таке постійно , і ти вже до цього звик. - Хм.. Сонце , до цього неможливо звикнути - Тоді мені доведеться вічність тебе заспокоювати ? - А ти згоден прожити зі мною вічність ? - Звісно! Андрій взяв долоню Рана і підніс її до своїх губ , цілуючи кінчики пальців. По спині хлопця пробігли мурашки , а на щоках виступив легенький рум'янець. Андрій провів доріжку з поцілунків починаючи від кінчиків пальків , повільно переходячи до тильної сторони долоні , закінчуючи зап'ястям. Потім блондин переплів їхні пальці : - Гм.... Знову в тебе руки холодні... Ось це все - і є їхні стосунки : легенькі дотики , розмови про все на світі , міцні обійми та ніжні поцілунки. Вони ладні були замінити одне одному весь світ. Іноді і розмов не треба було , вони могли просто лежати в тиші , обіймаючись , і слухати серцебиття і дихання одне одного. Такі моменти були прекрасні і такі довгоочікувані , що вони придумували різні причини , аби втекти від усіх , і побути разом. Са Ран нічого не відповів на слова Андрія , він нахилився , поклавши голову тому на плече. - Я тобі так не заважатиму? - Та ні , всерівно ми майже не рухаємося - в голосі Андрія знову відчувалося роздратування. - Добре , що ми нікуди не поспішаємо сьогодні. М? - Ага...але тим хто стоїть перед нами я б порадив трооошечки підспішити... Са Ран підвівся , цілуючи свого хлопця в щоку , це був ідеальний спосіб , аби той заспокоївся. - Не починай злитися знову , добре? - Хм......А якщо я знову почну дратуватися , ти поцілуєш мене ще раз? - Хитрюга! Андрій перемістив руку , якою тримав долоню Са Рана , на талію хлопця, притискаючи його до себе , покриваючи поцілунками все його лице і шию. Починаючи від лоба , доходячи до скроні , від скороні до щоки , від щоки почав спускатися ще нижче , доходячи до самої шиї , точніше до тої частини , яку не прикривало горло гольфа. Са Ран лише тихенько сміявся і моментами стогнав від дій Анрія , та нічого з цим вдіяти не міг : занадто сильно йому подобалося йому все це. Поцілунки Андрія викликали приємних метеликів в животі , і обпікали шкіру таким ніжнім теплом , що хотілося згоріти в ньому. Всю цю ідилію перервав звук гудка машин позаду. - Бляха муха , проґавив! Са Ран аж підскочив від такої несподіванки.Усі машини почали рухатися , повільно , але рухатися. І непомітно , через декілька хвилин затор нарешті якимось магічним чином закінчився. - Ура! Нарешті! Андрій нарешті видихнув з полегшенням , і , якось непомітно знову переплів свою долонь з долонею Рана ,той же був зовсім не проти. Деякий час вони їхали в тиші , дивлячись на нічний Київ , життя в якому вирувало не менш активно ніж вдень. - Цікаво, куди поспішають всі ці люди посеред ночі? - Мабуть , в тепле ліжко , в обійми близьких та коханих людей.. Якщо в них такі є. Іще одна особливість їхніх стосунків : Андрій ніколи не висміював і не вважав дивними рандомні думки , які Ран озвучував вголос. Через це Са Рану було неймовірно комфортно поряд з ним , і він міг говорити йому все , що думає , знаючи , що його вислухають. - Андрію , ми додому їдемо? - М.... Ні. - Тобто ні? - У мене є одна ідея , дурнувата , але , можливо , тобі сподобається. Довіришся мені? - Гаразд. Андрій почав їхати у зовсім невідомому для Са Рана напрямку. Минаючи багатоповерхівки , безліч машин , і гучну трасу , вони виїхали з міста. - Я тобі набрид , і ти мене везеш назад до аеропорту? - Дурненький , я б краще вмер , ніж зробив би таке. - То куди ми їдемо? - Я й не знаю. Просто подалі. Подалі від людей , метушні та заторів. Подалі туди , де нас з тобою ніхто цю ніч не потривожить. - Звучить чудово. По дорозі Са Ран бачив чудові краєвиди : високі дерева , широкі поля , освітлені місячним сяйвом , абсолютно порожня траса. Це все навіювало неймовірний спокій , і навіть сон. - Пропоную... отут Промовив Андрій , звертаючи з траси. Зупинився, він десь посеред лугу , на якому був вперше в житті. Заглушивши мотор , Андрій нарешті відкинувся на спинку сидіння , потягуючись та позіхаючи. Са Ран вийшов з машини. Його зустрів холодний нічний вітер , він і не помітив , як Андрій встиг вийти і накинути на нього плед. - М... А ти не замерзнеш? У нас ще один є. - Зараз мені вистачить твоїх обіймів. Хлопці обійнялися. Все було настільки гарно , що Са Ран ледве не розплакався від щастя. Вони були разом. Разом подалі від всіх , де їх оточувало лише поле , місяць та зірки. Рану дуже подобалося нічне небо. Вони з Андрієм разом купили книжку про космос , і після її прочитання любили знаходити сузір'я на небі. Він не знав скільки вони так простояли , та й знати не хотів. В обіймах Андрія він міг простояти хоч всю ніч , хоч все життя. Минув ще деякий час , коли Андрій поцілував чоло свого хлопця . Са Ран глянув на нього , після чого їхні обличчя почали повільно наближатися одне до одного. Через мить Андрій вже відчував на смак вишненевий бальзам для губ Рана. Вони цілувалися дуже повільно , ніжно , майже невагомо. Руки Андрія почали нишпоритися у чорному волоссі хлопця , притягуючи того ще ближче до себе. Са Ран в свою чергу сильніше обіймав руками спину Андрія. Са Ран , як завжди , ставав на ціпочки, через їхню різницю в зрості. Нерідко він падав прямо на Андрія через втрату рівноваги. Так сталося й зараз. Хлопець впав на блондина , притискаючи того до дверей машини , та поцілунок не припиняли. Першим відірвався Андрій. Одразу після цього він перейшов до свого улюбленого заняття - осипати поцілунками шию свого партнера. Цього разу він спустив горло гольфа трохи вниз , даючи собі більше місця для поцілунків. Іноді , він легко покушував білосніжну шкіру , від чого у Са Рана наче пробігав електричний імпульс по всьому тілу , він був дуже чутливий , та це не було боляче. Руки Андрія повільно перемістились на талії хлопця , залізаючи під гольф , вивчаючи таке прекрасне та кохане тіло. - Андрію... - М? - Може ми в салон перемістимось? Там буде зручніше ніж надворі. - А.. А так , звісно. * * * Для обох хлопців такий ранок був чимось новим. Вони прокинулися голі в обіймах одне одного на задньому сидінні мадини та ще й десь посеред поля. А розбудив їх телефонний дзвінок. - Ало... - Бляха Муха , Андрію, де вас носить цілу ніч? - Кире , ми дорослі , повнолітні люди , нічого з нами не станеться. - Та до чого тут це. Ти мені обіцяв авокадо привезти вчора , коли приїдеш. І де? - Ти оце зараз серйозно...? - Так. Тож через годину аби негайно був тут з моїм авокадо. Все. Бувай. - О , Господи... - М... Треба їхати? Са ран був такий самий сонний , як і Андрій , обидва не хотіли вставати , хотілося й далі так лежати разом. Та все ж... секс і сон в машині виявилися не такими зручними. У хлопців затерпли нижні кінцівки , через те , що , аби вміститися потрібно було згорнутися клубочками. - Давай наступного разу зробимо все у ліжку... Або шукаємо просторішу машину.. - Згоден. Обидва захихотіли. Вони були щасливі. Щасливі бути разом.