Вечірнє літо обіймає, Тепло дарує, вигріває, Та чомусь холодно мені. Мороз кістки мої ламає І наче вітром обдуває Таємний погляд у пітьмі. Він обережно поглядає І слабкості вперто чекає, Щоб наздогнати уві сні. Душа від нього не тікає, Але і близько не пускає. Не хоче спати у труні. "Дозволь" у голові лунає, Впливає і на нервах грає, Мурахи скачуть по спині. Моторошно ж як мені.

Убий всі сумніви в мені, Загой всі рани ті душевні. Життя вже на тонкій струні, Не віддавай же ж мене смерті. Відволічи мою тривогу, а я від неї утічу. Надіюсь, буду мати змогу Більше не стримувать плачу І якщо буду вниз зі скелі Я стрімко, плачучи, нестись - Сховай мене в своїй шинелі, Врятуй мене так, як колись. Inst/tg @ssshipshinavirh

Іскра була: у серці, у очах. Така яскрава, що осліпила зовсім. І не лишилось зору навіть в снах, І темрява накрила совість Inst/tg @ssshipshinavirh

Немає сенсу цих старань. Все марно - всі мої думки Заплутують ошкребки знань, Сприймають їх всі навпаки. Не знаю я, не розумію Що стало з мною, що не так? Невже не зможу, не зумію Прибрати в голові партак Чому втрачаю знов наснагу Де самовпевненість моя? І знов зневірена залягу, Скручусь калачиком. Дитя. Невміле, дивне безталанне Чи є хоч щось цінне в душі? Чи є хоч щось, в чому я гарна? Чи лиш омана дії всі?

Зоряні ночі, сонячні днини; Теплії ранки, зелені сади... Плямами в спогадах приємні години, Чи не зруйнують їх руські гради? Чи дочекаєм ми теплого літа? Зустріне нас небо-синяя гладь? Чи всі поляжем від гниди-сусіда, Що не буде кому навіть згадать... Щоб на ту погань попадали зорі, Випалить сонце їм очі дотла. Вони всі - сліпі курчата у морі; У морі брехні, лицемірства і зла. Тут і поляжуть непрохані гості, Нікому не треба: ні своїм, ні чужим. Наївні телята лишать тут лиш кості, А за розруху заплатять живим. 11.3.22 Привіт! Я шипшина, пишу вірші. Залітай у мій тг канал або інстаграм @ssshipshinavirh