#S #Місяць_Сонце #A #Міні #Закінчений #Драма
Натхненно малюнком моєї любої Ріки.
Ми були занадто сильними, аби ділити одне небо. Нам двом було мало місця, аби не спалити своїм сяйвом тих, хто дивився на нас. І ми боролися за місце на небосхилі, допоки ця ворожнеча не розлютила всемогутнє Небо.
Небо розділило нас, відводячи кожному свій час. Тепер цей небосхил належав лиш мені, але на ньому не було тебе. Тоді я став тьмяним і беззахисним. Тоді я став самотнім...
Навколо тебе гуляють хмари, навколо мене — зорі. Яскравий ти освітлюєш далекі горизонти, а тьмяний я лише лякаю тих, хто внизу. Ти могутній, а я — лише твоє віддзеркалення.
Небо таке темне, коли тебе немає поруч. Земля розтягує свої тіні, коли ти зникаєш. Я намагався наздогнати тебе, знову хоч на мить опинитися на одному небосхилі з тобою, але я лиш зникаю у твоїх променях.
Я вже ніколи не стану рівним тобі. Я ніколи не опинюся поряд. Я так і буду тьмяніти, допоки зовсім не згасну, допоки не стану однією із маленьких зірок. І тоді ти вже й ніколи не згадаєш мене. Тоді ти єдиний заполониш небосхил...
І я сумуватиму за тобою, за твоїм золотим промінням і гарячими обіймами. За твоєю яскравою усмішкою і запальним характером. Я був винен у нашій ворожнечі, і саме я той, хто шкодує про це найбільше... Моя гордість, моя жадібність — це знищило мене самого.
І коли я згасну, коли останній промінь твого світла покине мене, я буду щасливим, якщо ти згадаєш про мене. Якщо пам'ять про наші дні на одному небосхилі викличе твою ніжну усмішку. Якщо хоч на мить ти згадаєш, якими ми були тисячі років тому, коли тільки з'явилися на цьому небі.
Я дякую тобі за можливість затриматись тут надовше. За світло, яким ти наділив мене. Я дякую тобі за кожен день і кожну ніч, що я прожив на цьому небосхилі.
Прощавай, моє Сонце.
Твій Місяць...