#G #Б #Максі #ВПроцесіНаписання #УкраїнськаМіфологія #Пригоди #Романтика #СучаснеФентезі
Весса і Лавінія сиділи за сніданком. Вони не відчували наслідків вчорашнього гуляння і спокійно снідають лише завдяки чаю з трав’яного збору подруги, хоча дівчина все одно відчувала себе погано, бо цієї ночі жахливо спала, постійно прокидаючись.
Дарій і Дем’ян ще не прийшли.
Тарілка Лавінії спорожніла, якщо не рахувати кількох сирників, які вона зовсім не любить.
-Привіт. – почувся дитячий голос.
До них підійшов якийсь хлопчина років 11-12. Напевно, це нові учні, яких набрали під час їх Посвяти, бо зазвичай вступ молодших роблять під час проходження випробування старших. Він дивився на них очима, повними дитячої допитливості.
-Привіт. – кивнула Лавінія.
-Мене звати Ярош. – він посміхнувся і стали видно його два передні зуба , які робили його схожим на кролика, а у дівчини пішов мороз по шкірі від його імені. – Чи ви будете їсти ці сирники?
-Забрий. – вона віддала свою тарілку.
На обличчі хлопчака розцвіла щаслива посмішка.
-Дуже дякую, ви дуже щедра. – він зиркнув на тарілку Весси, де ще теж лежали сирники. Лавінія не змогла стримати посмішки. А малий голодним не зостанеться.
Подруга теж це помітила, тому віддала йому і свої сирники.
Ярош прямо таки засяяв.
-Дякую. – щасливо пролепетав він і прискоком побіг до свого місця.
Двері їдальні пронизливо скрипнули на петлях. Вони з Вессою повернули голови, сподіваючись побачити Дем’яна і Дарія, але Дем’ян чомусь прийшов сам. Рухи хлопця були різкими і нервовими, а звичну лінькувату манеру, мов вітром здуло. «Щось сталось.» - майнула тривожна думка.
Друг не взяв їжі , а відразу попрямував до них. Він важко впав на лаву поруч з Вессою. Лавінія напружилась. Їй все це не подобалося.
-Я маю вам щось сказати. – тихо повідомив Дем’ян.
Подруги тривожно перезирнулися.
-Дарій зник.
Лавінія вперла погляд у міцний буковий стіл. Чиїсь умілі руки вирізьбили звивисті візерунки, серед яких уважне око Тіньовика могло помітити кілька захисних символів.
Дівчина мала нагоду роздивитись стіл до найменших дрібниць, бо ось вже годину сиділа у хатинці Якова. Після того, як Дем’ян повідомив їм ту жахливу новину, яка перевернула звичний ранок догори ногами, хлопець відвів їх до вчителя, щоб, можливо, з їх допомогою знайти те, що підказало б, де шукати Дарія.
Лавінії довелося до найменших деталей згадати вчорашню розмову зі зниклим другом. Вона переповіла усе сухими фактами. Весса ж взагалі не бачила Дарія після промови Якова.
Зараз вони сиділи у тиші, кожен думав про своє. Вчитель сидів замислений , час від часу погладжуючи сиву бороду. Цим він видавав своє занепокоєння, хоча з вигляду залишався спокійним.
Подруги сиділи, пригадуючи кожну розмову, кожен рух, кожне слово Дарія, яке могло б хоча б трохи прояснити справу.
Але Лавінія була чомусь цілком впевнена, що друг відчував, що щось має трапитись. А оте його «добраніч» глухо відстукувало в голові невідомим тривожним ритмом.
Напружену тишу перервав скрип дверей. До кімнати зайшов Северин. У руці він тримав аркуш потріпаного паперу, який протягнув діду, не дивлячись на гостей.
Яків розгорнув аркуш і пробігся по ньому швидким поглядом. Насупився. Перевів погляд на онука.
-Це не можна відкласти. - Це було не питання, а твердження, ніби вчитель вмовляв сам себе.
Северин кивнув. Яків оглянув присутніх і зупинився на Лавінії.
-У селищі що на захід від нас убили коваля. Підозрюють нечисть. Потрібно розібратися, що до чого. Поїдеш із Северином і розберетесь зі сею справою.
-Але ж Дарій... – хотіла було заперечити дівчина, але вчитель перервав її.
-Ми все одно поки нічого не знаємо. І тут ти зараз нічим не зможеш зарадити, але там, - Яків кивнув на листа, - можеш.
Лавінія зціпила зуби. Вчитель озвучив те, з чим вона сама не хотіла миритись. Вона зовсім ніяк не могла допомогти знайти Дарія. Вони навіть не знають, що з ним. Він сам пішов чи його викрали? Але як хтось міг пробратись на територію академії? Тут скрізь захисні знаки. Це точно була не нечисть.
Вона кивнула, погоджуючись.
-Добре. Беріть коней і їдьте. А ти, Вессо, залишись.
Дівчина глянула на подругу, та кивнула. Тоді Лавінія вийшла, а за нею вийшов і Северин.
Вони домовились зустрітись біля конюшні після того, як дівчина візьме зброю із Домівки Вивірок. А хлопець поки підготує коней.